МИХАЙЛІВ Юхим Спиридонович (27(15).09.1885—15.07.1935) — художник-символіст, пам’яткоохоронець та мистецтвознавець. Н. в м-ку Олешки (нині м. Цюрупинськ). Син майстра корабельної справи. Коштом Херсон. земства закінчив Строгановське мистецько-пром. уч-ще в Москві (1906) та «Училище живописи, ваяния и зодчества» (майстерня В.Сєрова; 1910). Брав активну участь у діяльності укр. земляцтва, учасник Другого Всеукраїнського військового з’їзду (Київ, 1917). Працював у департаменті мист-в Української Центральної Ради. Викладав у Миргородській мистецько-пром. школі (жовтень 1918 — 1919). Від 1919 — активний боротьбист (див. Українська комуністична партія (боротьбистів)). 1920 увійшов до худож. ради Академії мист-в, викладав у Всеукр. ін-ті нар. освіти. У серпні 1920 очолив Київ. губернський к-т охорони пам’яток миства й старовини. 1921 увійшов до Софійської комісії УАН. Очолював Київ. мистецько-пром. школу та Музичне товариство імені Леонтовича (від 1921). Збирав зразки нар. мист-ва для Нар. музею в Катеринославі (нині м.
Дніпропетровськ; нині це Дніпропетровський історичний музей імені Д.Яворницького). Автор численних творів (у каталозі — 307 назв), серед них картини — «Загублена воля» (1916), «Музика зір» (1919), «Руїни слави» (1920), «Загублена булава» (1922), «Чайка», «Гетьманський намет» (1930). Твори М. перегукувалися з творчістю литов. живописця М.Чюрльоніса і укр. й рос. графіка і театр. худож. В.Замирайла. Не мав жодної картини, яка б славословила рад. дійсність. Лишив огляди виставок гравюри й рисунка 1928 та япон. дитячої книги 1928. Заарештований у травні 1934. Засланий до м. Котлас (місто Архангельської обл., РФ), де й помер. Картини його дружина вивезла до США. Тв.: Георгій Нарбут. «Життя і революція», 1926, ч. 10; Шляхи української кераміки. Там само, 1926, ч. 11—12; Фрагменти спогадів про Г.І. Нарбута. «Бібліологічні вісті», 1926, № 3 (12); Майстер фарби і колориту: [про Ол. Мурашка.] «Життя і революція», 1928, ч. 10; Леонід Позен. Там само, 1929, ч. 7—8; Нове різьбярство України. Там само, 1929, ч. 12; Михайло Жук. Х., 1931; Григорій Дядченко. Х.,1931. Літ.: Світлицький В. [Міяковський В.] Юхим Михайлів — нездоланий мистець. «Нові дні» (Торонто), 1951, серпень, ч. 19; П’ядик Ю. Його називали українським Чурльонісом. «ЛУ», 1986, 25 грудня; Певний Б. Про реабілітацію та життя і творчість Юхима Михайлова. «Сучасність», 1987, ч. 12 (320); П’ядик Ю. Згадаймо це ім’я: Юхим Михайлів. «Вітчизна», 1988, № 5; Юхим Михайлів: Його життя і творчість. Нью-Йорк та ін., 1988; Нестуля О.О. Красиве і талановите життя. В кн.: Репресоване краєзнавство (20—30-ті роки). К., 1991; Його ж. Доля церковної старовини в Україні, 1917 — середина 20-х рр., ч. 1. К., 1995; Чапленко Ю. Український музика пензля. «Образотворче мистецтво», 1997, № 1; Юхим Михайлів: Матеріали міжнародної конференції. К., 1997; Білокінь С. Голодомор і становлення соцреалізму як «творчого методу». «Сучасність», 2003, № 7—8 (507—508); П’ядик Ю. Юхим Михайлів: Життя і творчість. К., 2004. С.І. Білокінь.
том парафіян. Тризрубна, до бабинця в 19 ст. прибудовано невеликий закритий ґанок зі співмірним з усією спорудою верхом. Середній зруб у плані — квадрат з обтятими кутами, а відтак має вигляд восьмигранника. Зі сх. й зх. до нього прилягають прямокутники вівтаря й бабинця з обтятими зовн. кутами. Перший ярус за висотою вдвічі вищий, ніж другий, вивершується спільним для 3-х зрубів заломом, з якого виростають зруби відокремлених трьох верхів. Верх над навою накритий масивнішою й вищою центр. банею. Над банями підносяться ліхтарики й маківки. В інтер’єрі всі 3 зруби об’єднані в один простір за допомогою арок-вирізів. При основі залому влаштовані стяжки-скоби, вкриті різьбленням. Вони посилюють гру світлотіней вертикальних і похилих площин залому. Вдало знайдене співвідношення між розмірами зрубів і нахилом залому створює ефект висотного розкриття простору, що є однією з прикметних особливостей укр. церк. буд-ва. Над зх. зрубом церкви облаштовано хори. Вівтар на висоті 4,2 м зашитий стелею, яка закриває купол. Висота до зеніту середнього верху — 14 м, а вся висота з верхом — 19 м. Вертикальне шалювання стін храму в поєднанні з різким злетом бань підкреслює піднесеність споруди вгору. Простота ліній та сумірність об’ємів храму створюють враження монументальності й стрункості будівлі. Літ.: Павлуцкий Г.Г. Древности Украины: Деревянные и каменные
689
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИХАЙЛІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
