МИТО (польс. myto, нім. Markt, грец. фЭлпт) — непрямий податок, що стягується з товарів, транспортних засобів, ін. предметів, які переміщуються через певний окреслений пункт або митний кордон країни. Початково — грошовий збір з купців за експорт та імпорт товарів через кордони держави. Протягом 14—16 ст. з М. виділяються в окремі типи оплат: а) цло — оплати з товарів під час перетину кордону між д-вами (див. Мито головне); б) т. зв. мита торгові — різного роду торгові та ярмаркові оплати (див. Торгові оплати). Саме ж поняття «мито» трансформується виключно в оплати від засобу транспортування під час перетину певного пункту — греблі, моста, гаті без огляду на тип і вид товару. З 15 ст. мита стягувалися як у держ., так і в приватних володіннях на митних коморах та прикоморках спец. урядниками — митниками. Переважно перебували в єврейс. оренді. У кінці 15—17 ст. густота приватних митних комор не раз викликала скарги купецтва і відповідні постанови короля польс. і вел. князя литовського. З 1496 від сплати М. звільнено шляхту, а з 1504 — духовенство. Протягом 16—18 ст. існували наступні види мит: а) мито торгове («theloneum forense», «ius fori», «tributum in foro», myto targowe, «торговє мыто», «грош тор-
говы») — оплата на користь старости (див. Староство) або власника міста від кожного привезеного товару, яка не вимагала існування якогось спец. привілею, а її розміри встановлювалися безпосередньо власником населеного пункту залежно від місц. специфіки. Поділялося на мито від іноз. купців та купців з ін. міст, що стягувалося у великих містах та т. зв. торгове пєнязі — мито від місц. населення, що торгувало на ринковій площі міста; б) мостове («theloneum pontale», «mostowe», «мостовє») та гребельне («gatne», «theloneum aggerrale», «grobelne», «грєбєльнє») — тип М., яке бралося за переїзд через міськ. міст, за в’їзд до міста, за право перегону через місто або його територію худоби на продаж. Стягувалося від засобу транспортування. Початково надавалося для утримування в доброму стані комунікаційних об’єктів (шляхів, мостів, гребель, перевозів). З серед. 16 до серед. 17 ст. ставка митних зборів збільшилася в 3—4 рази. Наприкінці 18 ст. поняття мита трансформується в податок за провезення товарів через кордон і нараховується залежно від ціни (вартості) товарів, або від їх кількості (одиниць товару). На сьогодення застосовується кілька видів М.: ввізне, вивізне, сезонне, спеціальне, антидемпінгове та компенсаційне. Ввізне М. нараховується на товари та ін. предмети за ввезення таких на митну територію. Воно є диференційованим: а) щодо товарів, які походять з д-в, що входять разом з Україною до митних союзів або утворюють спец. митні зони; б) щодо товарів, котрі походять з країн або екон. союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння. Вивізне М. нараховується на товари та ін. предмети за їх вивезення за межі митної території. Сезонне М. застосовується на окремі товари на строк не більший 4-х місяців від моменту його встановлення. Сезонне М. може бути ввізним і вивізним. Спец. М. застосовується: а) як спосіб захисту укр. виробів у цілому; б) як спосіб захисту нац. товаровиробника, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах або за умов, що можуть зав-
давати шкоди нац. товаровиробникові; в) як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекон. діяльності, які порушують нац. інтереси у сфері зовнішньоекон. діяльності; г) як заходи у відповідь на дискримінаційні або недружні дії ін. д-в, митних союзів. Антидемпінгове М. застосовується в разі: а) ввезення на митну територію товарів, які є об’єктом демпінгу (продажу товарів на зовн. ринках за викидними цінами, значно нижчими за витрати вир-ва), що завдає шкоди нац. товаровиробникові; б) вивезення за межі митної території товарів за ціною, істотно нижчою від цін ін. експортерів подібних або конкуруючих товарів. Компенсаційне М. застосовується в разі: а) ввезення на митну територію товарів, які є об’єктом субсидованого імпорту, що завдає шкоди нац. товаровиробникові; б) вивезення за межі митної території товарів, для вир-ва, переробки, продажу або споживання котрих надавалася субсидія, якщо таке вивезення завдає шкоди державі. Літ.: Довнар-Запольский М.Ф. Государственное хозяйство Великого княжества Литовского при Ягеллонах, т. 1. К., 1901; Kutrzeba S. Taryfy celne i polityka celna w Polsce od XIII do XV wieku. «Ekonomista», 1902, t. 1, zesz. 1—2; Грушевський О. Митні комори. «Україна», 1918, т. 23, № 10; Weymann S. C»a i drogi handlowe w Polsce piastowskiej, t. 13, zesz. 1. PoznaЅ, 1938; Nowakowa J. Rozmieszczenie kom\r celnych i przebieg drоg handlowych na Рlsku do koЅca XIV wieku. Wroc»aw, 1951; Rybarski R. Handel i polityka handlowa Polski w XVI stulecie, t. 1. Warszawa, 1958; Baszanowski J. Z dziej\w handlu polskiego w XVI—XVIII wieku: Handel wolami. GdaЅsk, 1977; Торгівля на Україні. XIV — середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина. К., 1990; Митна політика в Україні: Історичні та правові аспекти проблеми: Збірник наукових праць пам’яті професора Й.Л. Рисіча. Дніпропетровськ, 2004; Берковський В. Типологія і структура митної системи Волині в кінці XV — першій половині XVII ст. «Вісник Академії митної служби України», 2006, № 1 (29); Berkowski W. Struktury administracyjne kom\r celnych i mytnych na Wo»yniu od XVI do po»owy XVII wieku. В кн.: Nad spo»eczeЅstwem staropolskim, t. 1. Bia»ystok, 2007; Історія торгівлі, податків та мита: Збірник наукових праць. Дніпропетровськ, 2007. В.Г. Берковський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИТО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
