МИТНИК (цельник) — службова особа, яка відповідає за стягнення митних (цельних) та торг. оплат. У 15—18 ст. — орендар митної (цельної) комори (див. Митна комора) або прикоморку. До обов’язків М. належав нагляд за діяльністю підлеглих йому комор та прикоморків, боротьба з премитниками (польс. przemytniki) — особами, що ухиляються
682 МИТО
від сплати поборів. Часом митники виконували функції фінансового агента великого князя чи короля та займалися організацією поставок товарів для двору володаря. Літ.: Довнар-Запольский М.Ф. Государственное хозяйство Великого княжества Литовского при Ягеллонах, т. 1. К., 1901; Грушевський О. Митні комори. «Україна», 1918, т. 23, № 10; Rybarski R. Handel i polityka handlowa Polski w XVI stulecie, t. 1. Warszawa, 1958; Baszanowski J. Z dziej\w handlu polskiego w XVI—XVIII wieku: Handel wolami. GdaЅsk, 1977; Берковський В. Типологія і структура митної системи Волині в кінці XV — першій половині XVII ст., «Вісник Академії митної служби України», 2006, № 1 (29); Berkowski W. Struktury administracyjne kom\r celnych i mytnych na Wo»yniu od XVI do po»owy XVII wieku. В кн.: Nad spo»eczeЅstwem staropolskim, t. 1. Bia»ystok, 2007; Энцыклапедыя «Вялікае княства Літоўскае», т. 2. Мінск, 2007. В.Г. Берковський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИТНИК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
