МИРОНОВ Пилип Кузьмич (26. 10.1872—02.04.1921) — рад. військ. діяч. Н. в станиці Усть-Медведицька (нині м. Серафимович Волгоградської обл., РФ). Закінчив Новочеркаське козац. юнкерське уч-ще (1898). Учасник російсько-японської війни 1904— 1905 та Першої світової війни, військ. старшина.
9-ї армії. З червня 1919 — член Козац. відділу Всерос. ЦВК і командуючий Донським козац. кавалерійс. корпусом (Південний фронт). Був противником жорсткої політики РКП(б) щодо козацтва. У серпні 1919 самовільно виступив з корпусом із м. Саранськ (нині столиця Республіки Мордовія, РФ) на фронт проти Збройних сил Півдня Росії. Був оголошений поза законом, заарештований, засуджений революц. трибуналом до розстрілу. Помилуваний Всерос. ЦВК. Введений до складу Донського виконкому. У січні 1920 вступив до РКП(б). Командував 2-ю Кінною армією (вересень—грудень 1920), яка брала участь у бойових операціях у Пн. Таврії, відіграла значну роль у Перекопсько-Чонгарському прориві, визволила м. Сімферополь. Нагороджений у цьому році Почесною революц. зброєю. Призначений інспектором кавалерії РСЧА (1921). Заарештований за підступним доносом, загинув у Бутирській в’язниці (Москва). Літ.: Ефимов Н. Действия 2-й Конной армии в 1920. М., 1926; Душенкин В.В. Вторая Конная. М., 1968; Дмитриев П. Командарм 2-й Конной Ф.К. Миронов. «Военно-исторический журнал», 1972, № 10; Трифонов Ю. Отблеск костра: Т.Старик. В кн.: Предварительные итоги. Кишинев, 1985; Гражданская война в СССР, т. 2. М., 1986; Рошаль Л. «Нас еще судьбы безвестные ждут». «Советский экран», 1988, № 1; Медведев Р.А., Стариков С.П. Жизнь и гибель Филиппа Кузьмича Миронова. М., 1989; Знаменский А. Красные дни: романхроника в 2-х кн. М., 1990; Филипп Миронов. Тихий Дон в 1917—1921: Документы и материалы. М., 1997. О.Й. Щусь.
Миропіль. Римо-католицький костьол св. Антонія. Фото початку 21 ст.
П.К. Миронов.
Миропіль. Палац Чапських. Малюнок Н. Орди. 1862—1876.
У грудні 1917 обраний командиром 32-го Донського козац. полку, привів полк з Румунського фронту на р. Дон. Брав участь у встановленні рад. влади. З 1918 — у Червоній армії (див. Радянська армія), командував полком, бригадою, 23-ю стрілец. д-зією, Окремою групою військ
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИРОНОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
