МИРОВИЙ СУД — нижча суд. ланка, що розглядає дрібні кримінальні справи та цивільні справи з невеликою сумою позову. Вперше виникли в Англії. Згідно з судовою реформою 1864, що ліквідувала станові суди, мирові суди запроваджувалися по всій Російській імперії. Обиралися на 3 роки на зборах міськ. і земських гласних (див. Міська дума, Земства) і затверджувалися Правитель-
ствуючим Сенатом, у Правобережній Україні — призначалися міністром юстиції. У компетенції суду було право виносити вироки у вигляді догани, зауваження або повчання, грошового штрафу не більше як у 300 рублів, арешту до 3-х місяців та ув’язнення не більше 1 року. З цивільних справ розглядалися позови до 500 руб. та погашення боргу на таку ж суму. Новий суд, який прийшов на зміну середньовічним, був безстановим, гласним, усним, змагальним, незалежним від адміністрації. Встановлювалася незмінність суддів. Це були характерні ознаки бурж. судочинства. Введення суд. установ розтяглося на 35 років. Зокрема, лише на Правобережжі налічувалося 162 дільниці мирових судів. Католикам і євреям законом заборонялося займати суд. посади. 1889 мирові суди було скасовано (крім двох столиць, Одеси й Харкова), з наступним відновленням 1912. Остаточно інститут мирових судів ліквідовано в Україні постановою Народного секретаріату «Про введення народного суду» (1918). Літ.: Гессен И.В. Судебная реформа. СПб., 1905; Кони А.Ф. Отцы и дети судебной реформы. М., 1914; Щербина П.Ф. Судебная реформа 1864 на Правобережной Украине. Львов, 1974. Т.І. Лазанська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИРОВИЙ СУД» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
