МИРОВИЙ ПОСЕРЕДНИК — урядовий чиновник у Російській імперії, обов’язком якого була посередницька робота щодо врегулювання відносин між поміщиками та селянами під час проведення селянської реформи 1861. М.п. після узгодження його кандидатури з предводителями дворянства призначався губернатором і затверджувався Правительствуючим Сенатом. Гол. завданням мирових посередників вважалося складання і введення в дію уставних грамот. Водночас вони здійснювали нагляд за сільс. самоуправлінням, затверджували або відміняли вибори посадових осіб села і волості, виконували суд. функції з деяких кримінальних і цивільних справ, що мало відрізнялися від колиш. поліцейсько-вотчинних функцій поміщика. Багато поміщиків в інституті мирових посередників вбачали узурпацію їхньої влади і робили спроби ліквідувати його. Дії М.п. оскаржувалися перед повітовим мировим з’їздом. Від червня 1861 в Україні почали діяти 428, а по всій імперії — 1714 мирових посередників, які дещо стримували всевладдя поміщиків у найбільш напружений момент соціального протистояння на селі. 1874 мирових посередників повсюдно було замінено повітовими в сел. справах присутствіями. Однак у Правобережній Україні інститут мирових посередників діяв до 1917. Літ.: Крестьянская реформа в России 1861 года: Сборник законодательных актов. М., 1954; Зайончковский П.А. Отмена крепостного права в России. М., 1968; Литвак Б.Г. Переворот 1861 года в России: почему не реализовалась реформаторская альтернатива. М., 1991. Т.І. Лазанська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИРОВИЙ ПОСЕРЕДНИК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
