МИЛОРАДОВИЧІ — козацькостаршинський, згодом — дворянський і графський рід, що, згідно з родинними переказами, походить від сербських графів Охмукевичів. За часів російськотурец. війни 1711 (див. Прутський похід 1711) брати Олександр, Михайло і Гаврило Милорадовичі виїхали до Росії, одержали уряди та маєтки в Гетьманщині й покозачилися. До старшої гілки роду, що йде від Олександра Ілліча, належать Ілля Олександрович (р. н. невід. — п. 1760) — гадяцький полковий хорунжий (1716—24) і
від.), старший з яких був головою прилуцької земської управи, головою Прилуцького с.-г. т-ва, письменником, автором оповідань і начерків, вміщених у часописах «Московский вестник», «Зритель», «Развлечение», а також статей у спец. виданнях, присвячених питанням сільс. госп-ва, а молодший — прилуцьким повітовим предводителем дворянства та депутатом 3-ї
полковник (1762—83), депутат Черніг. дворянських депутатських зборів (1784; див. Дворянські депутатські збори) і відставний генерал-майор (1786). Син Петра — Григорій Петрович (1765—1828) — малорос. пошт-директор (1791—92), чернігівський генеральний суддя (1799), таємний радник (1801) і таврійський цивільний губернатор (1802—03).
661 МИЛОРАДОВИЧІ
О.Г. Милорадович.
грунський сотник (1724—47), наказний генеральний осавул під час Крим. походу 1735 (див. Кримські походи 1736—1738), та його молодший брат Михайло Олександрович (р. н. невід. — п. до 1798) — наказний сотник грунський (1725), полковник Ізюмського полку (1759—61), відставний генерал-майор (1761). Єдиний син Михайла Олександровича — полтав. губернський маршал Михайло Михайлович — був широко відомий як укр. автономіст. Молодша гілка роду походить від Гаврила (Гавра) Ілліча (р. н. невід. — п. 1730), що посідав уряд гадяцького полковника (1727—29), втрачений унаслідок здирств та захоплення чужих земель. Ця галузь роду надала значного літератора, фольклориста і етнографа Василя Петровича (1846—1911) та Миколу Емануїловича (1847 — р. с. невід.) — генерал-лейтенанта (1904), нач. 52-ї піх. д-зії (1906). Нащадком Гаврила Ілліча був і Михайло Олександрович (бл. 1845 — р. с. невід.). Його дружина Марія Михайлівна (у дівоцтві — Константинович; 1846 — р. с. невід.) — оперна та камерна співачка (сопрано; закінчила Петерб. консерваторію), педагог, солістка Київ. (1873—74), Одес. (1874—75) та Харків. (1875—76) оперних театрів, викладачка Київ. муз. учща (1873—74) та Моск. консерваторії (1877—87). До цієї гілки роду належали також відомі брати Олександр Родіонович (1843—1906) і Володимир Родіонович (1851 — р. с. не-
В.П. Милорадович.
А.С. Милорадович.
М.А. Милорадович.
Держ. думи (див. Державна дума Російської імперії) від Полтавської губернії. Але найбільш значною була середня гілка М., що походить від гадяцького полковника (1715—1726) Михайла Ілліча (р. н. невід. — 1726), який підписав Коломацькі чолобитні 1723. Одним з онуків Михайла був Андрій Степанович (1726—96) — вихованець Київ. академії (див. Києво-Могилянська академія), учасник Семилітньої війни 1756— 1763 та російсько-турецької війни 1768—1774, генерал-поручик (1779), кавалер рос. орденів, генерал-губернатор Малоросії (1779) і Чернігівського намісництва (від 1781); керував складанням опису Лівобережної України (1779—81). Його син — Михайло Андрійович (1771—1825) — відомий герой Війни 1812, генерал від інфантерії (1809), кавалер багатьох рос. орденів, київ. військ. губернатор (1810—12) та петерб. генерал-губернатор (1818—25), член Держ. ради Рос. імперії та Кабінету міністрів Російської імперії, граф Рос. імперії (1813), був убитий під час повстання декабристів 1825 в м. Санкт-Петербург (див. також Декабристів рух). Брат Андрія — Петро Степанович (1723—99) — вихованець Київ. академії, останній черніг.
З синів Григорія Петровича найбільш відомі: Олександр Григорович (1793—1868) — дійсний статський радник (1830) та черніг. ген. суддя (голова палати цивільного суду; 1830—33), почесний попечитель Черніг. губернської г-зії (1833—42) — та Лев Григорович (1808—79) — дійсний статський радник (1857), почесний попечитель Полтав. губернської г-зії (1855—57). Дружина Льва Григоровича — Єлизавета Іванівна (у дівоцтві — Скоропадська; див. Є.Милорадович; 1832—90) — відома громад. діячка, меценатка, українофілка. Онуки Григорія Петровича — граф Григорій Олександрович (див. Г.Милорадович; 1839— 1905) — відомий укр. історик та генеалог — і граф Леонід Олександрович (1841—1908) — дипломат, держ. діяч та публіцист дворянсько-консервативного напряму, київ. віце-губернатор (1878) і подільський губернатор (1879— 1882), таємний радник (1894), автор праці «Преображенная жизнь христианина» (1899). Дружина Леоніда Олександровича — Олександра Олександрівна (у дівоцтві — Васильчикова; 1860— 1927) — дочка дир. Імператорського Ермітажу О.Васильчикова, поетеса і перекладачка («Сказки, переводы и стихотворения». М., 1902).
Г.П. Милорадович. Портрет роботи художника І. Аргунова.
662 МИЛЯ
Рід М. внесений до 4-ї частини Родовідних книг Черніг. і Полтав. губерній, а їхній герб — до 3-ї i 12-ї частин «Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи». Літ.: Милорадович Г.А. Биографические очерки замечательных Милорадовичей. Чернигов, 1856—57; Лазаревский А.М. Люди старой Малороссии, 2: Милорадовичи. «Киевская старина», 1882, март; Милорадович Г.А. Сказание о роде дворян и графов Милорадовичей. К., 1884; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 3. К., 1912. В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИЛОРАДОВИЧІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
