МИЛЕЦЬКИЙ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОНАСТИР — правосл. монастир у с. Мильці (нині село Старовижівського рну Волин. обл.). Найдавнішу документальну згадку про чернечий осідок маємо в записі кн. Сангушка (ім’я не зазначене) про передачу ним своїх володінь дружині «Ганці», серед яких «mona-
styr S. Nikolaja Milcze». Дослідники вважають, що документ написано до 1463 і, вірогідно, йдеться про Сангушка Федьковича, князя на Ратно і Ковелі, який був одружений з кн. Ганною, помер у 1454. Отже, у цьому році монастир уже існував. До кінця 16 ст. обитель перебувала під патронатом князів Сангушків, чиїми зусиллями вона стала однією з найбільш відомих і заможних на Волині вже в серед. 16 ст. — про це свідчать зміст фундушного запису монастирю (1542 ) і заповіту (1547) кн. Федора Андрійовича Сангушка. Більшу частину 1-ї пол. 17 ст. патронами обителі були князі Заславські, і хоча вони менше нею опікувалися, монастир зберігав свій реліг. авторитет: у цей час його настоятель Йосиф (ЧапличШпановський) став єпископом Луцької і Острозької єпархії, а після нього милецьким архімандритом обрано владику цієї ж єпархії, а згодом — правосл. митрополита Київського Діонісія Балабана. Точна дата переходу монастиря до унії не відома (див. також Берестейська церковна унія 1596), але, як бачимо з маніфестації холмського унійного єпископа Якова Суші від 1682, у цей час обитель була вже унійною (сталося це за архімандрита Стефана Гірчака). Опис монастирського майна, зроблений у 1760-х рр., свідчить, що, незважаючи на часті майнові конфлікти з сусідніми магнатами і шляхтою, які не завжди завершувалися для чернечого осідку вдало, монастир залишався досить заможним. 1830-х рр., відповідно до антиунійної політики царського уряду на землях, що відійшли від Речі Посполитої, М.С.-М.м. передано православним. 1842 монастирські маєтки, надані ще князями Сангушками, були відібрані і підпорядковані мін-ву держ. маєтностей Рос. імперії, а обитель мала щороку отримувати на своє існування 3,5 тис. рублів. Монастир отримав статус 1-класного, згідно з яким у ньому мали бути: 1 архімандрит, 1 намісник, 8 ієромонахів, 4 ієродиякони, 3 ченці і, крім них, 24 служителі. Монастир залишався православним під час перебування зх.
частини Волині в складі Польс. д-ви (1921—39). Ліквідований рад. властями в жовтні 1947. Літ.: Омелянский Л. Некоторые сведения из истории Мелецкого монастыря. В кн.: Вестник Юго-Западной и Западной России, кн. 4, отдел 2. К., 1863; Кудринский В. Мелецкий монастырь. «Волынские епархиальные ведомости», 1887, № 5 (часть неофициальная); Петров Н.И. Волынь: Исторические судьбы Юго-Западного края. СПб., 1888; Рожко В. Православні монастирі Полісся. Луцьк, 1996. С.М. Горін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИЛЕЦЬКИЙ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОНАСТИР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
