МИКОЛИ МОКРОГО ІКОНА — найдавніша чудотворна ікона кафедрального Софійського собору в Києві. Зберігалася на хорах ліворуч — у дубовому різьбленому кіоті на стіні Миколаївського нефу. Геральдист і мистецтвознавець М.Битинський, який бачив її бл. 1954 на еміграції, писав: «Розмір образа досить великий, у площі 43Ч33Ѕ інчів [дюймів]; намальовано його на грубій кипарисовій дошці чи сказати б вірніш — на трьох зліплених дошках, скріплених двома сильними шпугами. Дошка і шпуги заховалися назовні добре й від часу заялозились і закостеніли, але всередині виявляють вже значну струхлявість. Всю ікону покриває тяжка, лита “срібна” риза з відповідними прорізями для обличчя святого і рук. На ризі навколо голів святих — Миколи і по боках його Христа та Богородиці приковані візерункові німби». Перші дослідження М.М.і. розпочали в 19 ст. М.Закревський, П.Лебединцев та ін. Датували її першими часами християнства на Русі — вел. князів київ. Володимира Святославича та Ярослава Мудрого. 1882 її реставрував А.Прахов. 1943 М.М.і. вивіз із Софійського собору та з Києва єпископ Переяславський (з 1990 — Патріарх УАПЦ) Мстислав (Скрип-
ник). У Варшаві він передав її архієпископові Палладію (ВидибідіРуденку), який бл. 1950 сам переїхав до США й перетранспортував туди й ікону. Згодом архієпископ Палладій (Видибіда-Руденко) передав її під опіку настоятелеві торонтської церкви о. В.Сагайдаківському, тож улітку 1954 образ був доставлений літаком з Нью-Йорка до Торонто (Канада), до церкви на вул. Квін. Згодом вона зберігалась у Свято-Троїцькій церкві в Брукліні (Нью-Йорк). У США художник А.Романюк виконав копію ікони, а оригінал «у невідомому місці» було сховано. Приїхавши вперше на Батьківщину, 20 жовтня 1990 патріарх УАПЦ Мстислав (Скрипник) оголосив на Софійському майдані, що привіз ікону з собою. Втім у ред. статті церк. місячника «Українське православне слово» за січень було виразно сказано: «Зменшена копія має срібну сорочку й була прикрасою Трапезної церкви, яку звали звичайно “Малою Софією”». Нині ікона, яку привіз патріарх Мстислав (Скрипник), зберігається в київ. церкві Миколи Набережного. Дж.: Закревский Н. Описание Киева, т. 2. М., 1868; Лебединцев П. Описание Киево-Софийского кафедрального собора. К., 1882; Путеводитель к святыне Киева. К., 1891; Курінний П. Три роки праці реставраційної майстерні Лаврського музею культів та побуту. В кн.: Український музей, зб. 1. К., 1927; Київ: Провідник. К., 1930; Іларіон (Огієнко), митрополит. Де останки великого князя київського Ярослава Мудрого? «Віра й культура» (Вінніпеґ), 1954, травень, ч. 7; Шрамченко С. Український образ св. Миколи «Мокрого» як стара святиня — традиція фльоти. «Нові дні» (Торонто), 1955, листопад, ч. 1 (25); Сагайдаківський В., отець. Правди не втопити: Спогади з 50-тиріччя пастирства 1927—1977. Торонто, 1977; Мандрівка ікони св. Миколая Мокрого. «Українське православне слово» (Бавнд-Брук), 1991, № 1, січень; Верещагіна Н. Софійська ікона Миколи Мокрого. В кн.: Пам’ятки архітектури і монументального мистецтва в світлі нових досліджень: Тези наукової конференції Національного заповідника «Софія Київська». К., 1996; Верещагина Н.В. Чудотворный образ Николы Мокрого в восточнославянской культурной традиции. В кн.: Правило веры и образ кротости…: Образ св. Николая, архиепископа Мирликийского, в византийской и славянской агиографии, гимнографии и иконографии.
657 МИКОЛИ
Церква св. Миколая в с. Середнє Водяне. Св. Катерина. Фрагмент розпису.
658 МИКОЛИ
М., 2004; Степовик Д.В. Патріарх Мстислав: Життя і архіпастирська діяльність. К., 2007; Білокінь С.І. Київська ікона св. Миколи Мокрого на американському континенті. В кн.: Софійські читання: Матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції. К., 2009. С.І. Білокінь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИКОЛИ МОКРОГО ІКОНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
