МИКИША Михайло Венедиктович (06.06(25.05).1885—20.11. 1971) — співак (драм. тенор), педагог. Професор (1946). Нар. арт. УРСР (1971). Батько Т.Микиші. Н. в м. Миргород. Спочатку навч. в Миргородській художньо-пром. школі ім. М.Гоголя, 1904—10 — у Музично-драм. школі М.Лисенка (в О.Мишуги). Співав у театрі М.Садовського (1910—14), Київ. міській опері (1914—22), Большому театрі (Москва, 1922—31), Харків. (1931—42) і Київ. (1942— 44) театрах опери та балету. 1919 — керівник новоствореного українського театру «Музична драма». З 1937 викладав у Харків., з 1944 — у Київ. консерваторіях (з 1946 — професор). Партії: Йонтек («Галька» С.Монюшка), Єник («Продана наречена» Б.Сметани), Андрій («Запорожець за Дунаєм» П.Гулака-Артемовського), Туррідо («Сільська честь» П.Масканьї), Петро, Левко («Наталка Полтавка», «Утоплена» М.В.Лисенка), Герман («Пікова дама» П.Чайковського), Голіцин («Хованщина» М.Мусоргського), Гришка Кутерма («Сказання про невидимий град Кітеж» М.Римського-Корсакова); Ірод («Саломея» Р.Штрауса), Радамес («Аїда» Дж.Верді) та ін. Автор книги «Практичні основи вокального мистецтва» (1971). П. у м. Київ. Літ.: Шелюбський М. М.В. Микиша. К., 1947; Головащенко М. Михайло Микиша. «Музика», 1970, № 3; Обухова Н.А. Воспоминания, статьи, материалы. М., 1970; Савицький Р. Слава: Історико-біографічні есе. «Культура і життя», 1998, 18 березня. П.М. Бондарчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Микиша Михайло Венедиктович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
