МЕХМЕД ІІ (Магмед II) аль Фатих (Завойовник; 1429—03.05. 1481) — осман. султан 1444 і 1451—81. Син Мурада II, осман. султана (1421 — лютий 1451). Дістав добру освіту, знав грец., персидську, сербську та ін. мови, спілкувався з відомими вченими та гуманістами, у т. ч. й християнами, водночас був аморальною і жорстокою людиною. Увійшов до історії Туреччини як найбільший завойовник серед султанів. Гол. мета його панування була досягнута 1453, коли осман. війська захопили й спустошили Константинополь. М. II перейменував місто в Стамбул і переніс сюди столицю Османської імперії. Активне буд-во в місті, особливо мечетей, надало Стамбулу специфічного сх. обличчя. Під повним контролем турків опинилися протоки Босфор і Дарданелли, чому сприяло буд-во фортець Румелі Гіссар, Чанаккале. У подальшому М. II продовжив успішне завоювання, оволодів Грецією (1456—60), Сербією (1459), Боснією (1463), пн. Албанією (1464—79), поставив під свій контроль Валахію і просунув кордони Осман. імперії на Балканах до берегів р. Дунай. Підкорив причорномор. держави, 1475 турец. війська взяли Кафу (нині м. Феодосія), після чого крим. хан Менглі-Гірей I визнав себе васалом Осман. імперії. У Пн. Причорномор’ї турки збудували ряд фортець: Азов, Акерман (нині м. Білгород-Дністровський), Бендери (нині м. Тігіна, Молдова), Керч, Очаків та ін., що мало тяжкі наслідки для Сх. Європи, особливо для України. Здійснив також успішні війни проти туркменів на сх. імперії, розширивши тим кордони аж до р. Євфрат, на зх. протягом 16 років (1463—79) провадилася війна з Венецією, внаслідок якої остання втратила о-в Евбея (Нігропонт); турец. війська захопили навіть частину пд. Італії. М. II проводив політику централізації д-ви, активно запозичував воєнні досягнення Заходу, значно посилив флот, який тільки в 1470-х рр. збільшився втричі, заохочував переселення євреїв до Туреччини, що сприяло піднесенню її торгівлі, побудував чимало мечетей, ринків, шляхів тощо. У Стамбулі ним був збудо-
Мехмед II.
ваний комплекс Великої Мечеті з вісьмома медресе навколо неї, школою, б-кою, лікарнею, великий ринок з крамницями, готелями, караван-сараями. Запровадив точні науки до медресе, сприяв розвиткові ісламської теології. Однак постійні війни виснажували економіку країни, викликане цим зростання податків, встановлення держ. контролю над 20 тис. сіл і госп-в, обумовили невдоволення політикою султана населення імперії, навіть родової знаті, улемів, шейхів, яничар. Після його смерті спалахнула боротьба за престол між його синами — Джемом та Баязидом II Дервішем, яка закінчилася перемогою останнього (був султаном 1481—1512). Літ.: Кримський А. Історія Туреччини. К.—Львів, 1996; Іналджик Г. Османська імперія: Класична доба 1300—1600. К., 1998; Острогорський Г. Історія Візантії. Львів, 2002. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕХМЕД ІІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
