МЕТТЕРНІХ Клеменс-ВенцельНепомук-Лотарь (15.05.1773—11. 06.1859) — австрійс. держ. діяч, граф Кьонігсварту, князь (1813), герцог Портельський (1818), держ. канцлер (25 березня 1821 — 1848). Н. в м. Кобленц (Німеччина). Покинувши через Французьку революцію кінця 18 століття землі Рейну, став на австрійс. дипломатичну службу та одружився на внучці держ. канцлера Австрії Венцеля фон Кауніца. Був послом у Дрездені (з 1801), Берліні (з 1803; обидва міста в Німеччині), Парижі (з 1805, Франція), з 8 вересня 1809 — міністр зовн. справ Австрійс. імперії, сприяв налагодженню відносин Австрії з Францією через одруження Марії-Луїзи (дочки австрійс. імп. Франца І Габсбурга) з франц. імп. Наполеоном I Бонапартом. У
630 МЕХМЕД
подальшому, однак, проводив нейтральну та антинаполеонівську політику, приєднавшись 13 серпня 1813 до союзників: Російської імперії, Пруссії, а також Великої Британії, Швеції, які в жовтні 1813 розгромили Наполеона I в «битві народів» під Лейпцигом (Німеччина). Різнобічно освічений М., який сповідував легітимність влади та культ стабільності режиму, імпонував австрійс. імп. Францу I Габсбургу (1792—1835) вмінням вичікувати сприятливої ситуації для забезпечення безпеки Австрійс. імперії. На Віденському конгресі (жовтень 1814 — червень 1815) ініціацією вузького співробітництва великих д-в у «Священному альянсі», ухваленому 26 вересня 1815, куди увійшли Рос. імперія, Австрійс. імперія, Пруссія, а згодом — усі д-ви Європи (за винятком Папської д-ви (див. Ватикан), Великої Британії та Османської імперії), М. добився переваги Австрії в новозаснованому Нім. союзі та в Італії, закріпивши цим Австрійс. монархію як імперію, яку перетворив у поліцейську д-ву (із шпигунами та цензурою, т. зв. Меттерніховська система). Для утримання європ. рівноваги зберіг Францію, підтримав «Священний альянс», виступаючи за Карлсбадськими рішеннями проти нац. рухів, демократії та лібералізму (придушення виступів в Італії 1822; Кракові 1833), та проти спільних митних союзів; зупинив Рос. імперію, що через контроль Дунайських князівств (1829) виходила на Балкани. У Держ. конференції, що управляла монархією замість хворого австрійс. імп. Фердинанда I Габсбурга, М. витіснено ліберальним графом Ф.-А.Коловратом лише на зовн. політику (1836). 13 березня 1848 утік від революції у Велику Британію (див. також Революції 1848—1849 років у Європі). З 1851 доживав віку і помер приватною особою у Відні. Літ.: Srbik H. vоn. Metternich, der Staatsmann und der Mensch, bd. 1—3. Б/м, 1925—60; Herre F. Metternich, Staatsmann des Friedens. Wien, 1983; Taylor A.J.P. The Habsburg Monarchy, 1809—1918: A History of the Austrian Empire and Austria-Hungary. Chicago, 1983; Zollner E. Geschichte _sterreichs: Von den Anfangen bis zur Gegenwart. Wien—Munchen, 1990; _sterreich Lexikon, bd. 1—2. Wien, 1995. О.Д. Огуй.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕТТЕРНІХ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
