МЕТРИЧНІ КНИГИ — комплекс джерел, що містять інформацію про громадян. стан людини — народження та хрещення, вінчання, смерть і відспівування тощо. Перші М.к. на укр. теренах датуються кін. 16 ст. Багато зусиль для поширення практики ведення М.к. доклали такі церк. діячі, як Петро (Могила; Требник Петра Могили 1646), Антоній
628 МЕТРИЧНІ
Актовий запис у метричній книзі церкви Різдва Пресвятої Богородиці м. Маріуполь про одруження батьків художника А.І. Куїнджі.
(Винницький; «Метрика церковна» 1675), Йосиф (Шумлянський) та Варлаам (Ясинський). У Рос. д-ві, до складу якої входила найбільша частина укр. земель, церк. облік правосл. населення розпочався 1702, згідно з наказом рос. царя Петра І «О подаче в Патриарший духовный приказ приходскими священниками еженедельных сведений о тех, кто родились и умерли». 1722 додаток до Духовного регламенту 1721 встановлював обов’язкове ведення М.к. на всій території Російської імперії. 1724 Найсвятіший Синод розробив форму метричної книги, яка складалася з 3-х частин, до яких заносилися відомості про хрещення, вінчання та відспівування людини. Система оформлення записів у М.к. складалася поступово. Тільки 1806 з’явилися друковані форми для ведення М.к., а остаточний формуляр та вимоги до оформлення метричних записів були затверджені 1838. Обов’язкове ведення М.к. для ін. категорій населення — неправославних — було юридично оформлене значно пізніше. Так, 1826 воно було впроваджене для католиків, 1832 — для мусульман Таврійської губернії та лютеран, 1835 — для євреїв. Треба зазначити, що спочатку більшість записів у М.к. робили традиційними для неправосл. конфесій мовами — нім., польс., араб., латинською. Але пізніше діловодство було переведено чи взагалі на рос. мову, як, напр., катол. М.к., чи дублювалося рос. мовою, як єврейські. Класичний запис про хрещення дитини містив повну дату її народження та хрещення, місце мешкання, сусп. стан, професію, прізвище, ім’я та по батькові батька та ім’я й по батькові матері (у православних прізвище матері зазвичай не вказувалося), віросповідання та законність шлюбу, місце мешкання, со-
ціальний стан, професію, ім’я, по батькові та прізвище хрещених батьків (восприємників), ім’я священика та причту, що здійснили таїнство, та відмітку у випадку видання дубліката свідоцтва. Запис про вінчання сповіщає повну дату здійснення таїнства, місце мешкання, соціальний стан, ім’я, по батькові та прізвище із зазначенням кількості років, віросповідання та кількості шлюбів для наречених (для нареченої вказується ім’я батька, а в разі попереднього шлюбу — прізвище попереднього чоловіка), місце мешкання, соціальний стан, професію, ім’я, по батькові та прізвище поручителів, ім’я священика та причту, які здійснили таїнство. Запис про відспівування містить такі відомості: повні дати смерті, відспівування та поховання, місце мешкання, соціальний стан, ім’я, по батькові та прізвище померлого (для дітей — зазначався батько чи мати, для жінок — статус чоловіка), причина смерті, кількість років померлого, ім’я священика та причту, які здійснили обряд поховання, та місце поховання. Згідно з конфесійними традиціями інформація, що наводилася в метричних записах, трохи різнилася. Так, у катол. М.к. обов’язково вказувалося дівоче прізвище матері народженого чи молодят, зазначався повний список родини померлого. Звичайно, що такі відомості значно поліпшують можливості збору інформації для генеалогічного дослідження. Однак, треба пам’ятати, що в цих записах усі представники родини називаються тільки власним ім’ям (інколи двома чи трьома), але без повідомлення по батькові. М.к. зберігалися безпосередньо в церквах, де відбувалося таїнство та здійснювався реєстраційний запис. Священики були повинні раз на рік робити копії з М.к. та надсилати їх до відповідних органів: православні — до консисторій, іудеї — до рабинатів, католики — до деканатів. Парафіяльний примірник, як правило, складається з книг про хрещення, відспівування та вінчання одного приходу за один чи кілька років. Консисторський же
Метрична книга про народження по римо-католицькому деканату села Язловець за 1876—1890 роки. Сторінка.
примірник є грубезним томом та містить книги про хрещення, відспівування та вінчання за один рік, але всіх приходів повіту чи міста, чи, навіть, більшої адм. і церковно-адм. одиниці. У 2-й пол. 19 ст. траплялися випадки, коли для кожного виду реєстрації існувала окрема метрична книга. Більшість перших (парафіяльних) примірників зберігається у фондах церков, а копій — у фондах органів управління церк. життям — консисторій, рабинатів, деканатів. Але не всі архіви дотримуються саме такої системи збереження. Інколи М.к. об’єднані в колекціях, де опинилися обидва примірники. Часто трапляється ситуація, коли примірники знаходяться в архівах у різних містах. Це пов’язано з адм.тер. поділом на області за рад. часів. Тоді частина М.к. передавалася до новостворених архівів. Причому в таких архівах може повністю зберігатися комплект М.к., а може лише невелика їх частина за останні роки 19 — поч. 20 ст. У деяких регіонах України значна частина М.к. поч. 20 ст. ще й досі зберігається в архівах відділів реєстрації актів цивільного стану (відділів РАЦС), куди доступ дослідникам украй обмежений, і такі справи практично вилучені з наук. обігу.
Декретом ВУЦВК і РНК УСРР від 20 лютого 1919 реєстрацію актів громадян. (цивільного) стану було передано до компетенції держави. 1919 циркулярами НКВС УСРР та Головархіву всі М.к., починаючи з 1863, передано до відділень РАЦС, а інші — у відання губернських уповноважених Головархіву. 1929 для РАЦСів було встановлено 75-річний термін зберігання М.к. Ці матеріали обмежені у використанні. Тривалий час М.к., найцінніше джерело для генеалогічних пошуків, залишалися поза увагою науковців. Лише сьогодні розпочинається їх ретельне дослідження — висвітлення історії виникнення, ведення та зберігання. Низка наук. праць присвячена огляду колекцій М.к., що зберігаються в різних архів. сховищах. Такі розвідки сприяють введенню до наук. обігу одного з найінформативніших джерел для реконструкції родоводів. Унікальним проектом стало видання іменного покажчика М.к. Одес. грец. Свято-Троїцької церкви, який здійснено співробітниками Держ. архіву Одес. обл. (Греки Одессы: Именной указатель по метрическим книгам Одесской Греческой Свято-Троицкой церкви. Одесса, 2000. Ч. 1: 1800— 1831; 2002. Ч. 2: 1834—1852; 2004. Ч. 3: 1853—1874; 2005. Ч. 4: 1875—1891; 2006. Ч. 5: 1802, 1892—1906). З поч. 2000-х рр. Держ. к-том архівів України реалізується проект підготовки Зведеного каталогу М.к., що зберігаються в держ. архівах України. Опубліковано реєстри книг держ. архівів Хмельницької області (2005) та Одеської області (2006). У держ. архівах складаються бази даних за метричними книгами. Літ.: Елпатьевский А.В. К истории документирования актов гражданского состояния в России и СССР (с XVIII в. по настоящее время). В кн.: Актовое источниковедение. М., 1979; Антонов Д.Н., Антонова И.А. Метрические книги: время собирать камни. «Отечественные архивы», 1996, № 4— 5; Їх же. Исторические описи метрических книг как исторический источник. Там само, 1998, № 1; Мордвінцев В.М. Метричні книги. В кн.: Вісник Київського університету: Історія, вип. 41. К., 1999; Веревкин-Шелюта В.Н. Метрические книги и материалы римско-католических костелов Санкт-Петербурга и его окрестностей в Национальном историческом архи-
ве Белоруси. В кн.: Генеалогический вестник, вып. 1. СПб., 2001; Рыклис И.Г., Шумков А.А. Метрические документы церквей военного ведомства в РГВИА. Там само, вып. 6. СПб., 2001; Свищев П.А. Документальные источники как доказательная база родословного исследования. Там само, вып. 11. СПб., 2002; Томазов В.В. Метрические книги Киевского раввината в Центральном государственном историческом архиве Украины в Киеве. Там само, вып. 12. СПб., 2002; Анисимова И.А. и др. Метрические книги и другие документы полковых церквей в РГВИА. Там само, вып. 14. СПб., 2003; Томазов В.В. Иудейские метрические книги в Центральном государственном историческом архиве Украины в Киеве. Там само, вып. 18. СПб., 2004; Легун Ю.В. Генеалогія селян Подільської губернії: Джерела. Вінниця, 2005; Томазов В.В. Генеалогія козацько-старшинських родів: історіографія та джерела (друга половина XVII — початок XXI ст.). К., 2006; Мордвінцев В., Томазов В. Метричні книги. В кн.: Українська архівна енциклопедія. К., 2008; Реєстр метричних книг архівів України, кн. 24: З колекції Державного архіву Хмельницької області, вип. 1: Метричні книги римо-католицьких церков. Web.: www.archives.gov.ua/Publicat/CD/Metryca-book; http://uk.rodovid.org/wk/Метричні книги; Реєстр метричних книг архівів України, кн. 17: З колекції Державного архіву Одеської області, вип. 1: Метричні книги одеських церков. Web: http:// www.archives.gov.ua/Publicat/CD/Metryca-book/Kn-17.php. В.М. Мордвінцев, В.В. Томазов.
дослідження соціально-екон. історії країни. У свою чергу М.і. допомагає визначити автентичність документальних джерел, час і місце їх виникнення. Одиниці виміру виникли в глибокій давнині. Спочатку використовували кількісно невизначені міри: частини людського тіла, умовні одиниці, пов’язані з фізичною здатністю людини, напр. фут — ступня, дюйм — палець, лікоть, сажень. Великі відстані вимірювали днями шляху. Більш точні одиниці виміру виникли з розвитком практичної діяльності людини: госп. життя, торгівлі. Згодом з’явилися міри, що мали точні співвідношення між собою. З цього часу метрологія визначилася як наука. 1795 метрична десяткова система була введена у Франції. В основу системи було покладено метр. З 1899 на основі «Положення про міри і вагу» метрична система була поширена в Російській імперії поряд із старими рос. мірами. 11 вересня 1918 було прийнято декрет РНК РСФРР «Про введення міжнародної метричної десяткової системи мір і ваги», яка, однак, була запроваджена вже в СРСР (від 1 січня 1927). Із 1975 в УРСР почав діяти метрологічний центр. Літ.: Каменцева Е.И., Устюгов Н.В. Русская метрология. М., 1975; Герасименко Н. Метрологія історична. В кн.: Спеціальні історичні дисципліни. К., 2008. Н.О. Герасименко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕТРИЧНІ КНИГИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
