МЕЛІТОПОЛЬ — місто обласного підпорядкування Запорізької області, райцентр. Розташований на р. Молочна. Залізнична станція. Нас. 159 тис. осіб (2007). Виникло на місці слободи Новоолександрівка, заснованої 1816 й перейменованої 1841 на Мелітополь. З 1842 М. — центр Мелітопольського повіту Таврійської губернії. Розташов. у центрі Пн. Таврії і на перехресті гол. торг. шляхів до Криму, М. у 2-й пол. 19 ст. розвивався переважно як торг. місто. У часи Кримської війни 1853—1856 М. — прифронтове місто російських військ. У пореформений період, у 70—80-х рр. 19 ст., у М. набули розвитку бо-
рошномельна та харчова промсті. 1886 у місті став до ладу машинобуд. з-д братів Классенів, який розпочав вир-во с.-г. машин. У січні 1918 у М. встановлено рад. владу. Протягом травня—листопада 1918 перебував у складі Української Держави. Від грудня 1918 по березень 1919 М. під контролем Збройних сил Півдня Росії. Відновлено рад. владу у березні 1919. Від червня 1919 по січень 1920 під контролем Збройних сил Півдня Росії. Відновлено рад. владу у січні 1920. Від червня по жовтень 1920 М. під контролем Російської армії генерала П. Врангеля. Відновлено рад. владу на початку листопада 1920. 1921 на базі колекцій повітової земської управи та Мелітопольського реального уч-ща засновано краєзнавчий музей. Від 1923 М. — центр Мелітопольської округи, від 1930 — райцентр. Від 1932 у складі Дніпропетровської обл., від 1939 — Запорізької. Протягом 1930-х рр. М. перетворився на значний машинобуд. центр на Запорожжі. У ході 2-ї та 3-ї п’ятирічок (див. П’ятирічні плани) в місті споруджено: з-ди «Ковкий чавун», «Металонікель», «Металооб’єднання», консервний, моторемонтний, верстатобудівний; меблева, макаронна, лакофарбова ф-ки. 1939 М. зараховано до розряду міст обласного підпорядкування. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 в М. діяли підпільні партизан. групи О.Чугунова, О.Костенка, К.Хилька, М.Марченка. Нині провідними галузями пром-сті міста є: машинобудівна та металообробна (з-ди, що входять у вироб. об’єднання «Авто-
595 МЕЛІТОПОЛЬ
Мелітополь. Парад німецьких військ з нагоди дня народження короля Саксонії Фрідріха Августа III. Червень 1918.
596 МЕЛІТОПОЛЬСЬК
ЗАЗ»: «Автокольорлит» та «Автогідроагрегат», вироб. об’єднання «Мелітопольхолодмаш», «Мелітопольпродмаш»). У М. народилися засновник теорії інтегрального націоналізму Д.Донцов, рос. кінорежисер та сценарист Г.Чухрай, президент Академії мед. наук України О.Возіанов. Поблизу М. знаходиться унікальний пам’ятник геології та археології Кам’яна Могила та одне з найстаріших в Україні Старобердянське лісництво. Літ.: Дзякович П.К. История Мелитополя. Мелитополь, 1898; Алексєєв М. та ін. Мелітополь. Запоріжжя, 1962; ІМіС УРСР: Запорізька область. К., 1970; Михайлов Б.Д. Мелитополь. Днепропетровск, 1980; Запорізька область: природа, історія, архітектура, економіка. Запоріжжя, 2006; Крылов Н. Очерки по истории города Мелитополя 1814—1917. Запорожье, 2008. О.Г. Бажан.
жих д-зій, а 12 зазнали значних втрат (знищено понад 85 тис. і потрапило в полон більше 22 тис. гітлерівців). Рад. війська просунулися на зх. і пд. зх. на 50—320 км і цим звільнили майже всю Пн. Таврію та блокували з суші крим. угруповання вермахту. Було створено сприятливі умови для визволення Криму й пд. Правобережної України. 79 рад. бійців, які найбільш відзначилися в ході операції, удостоєні звання Героя Радянського Союзу, а 18 частин і з’єднань Червоної армії — почесного найменування «Мелітопольських». Літ.: Уткин Г.М. Штурм «Восточного вала». М., 1967; Казанцев В. Мелитопольская наступательная операция (в цифрах). «Военно-исторический журнал», 1977, № 7; История Украинской ССР, т. 8. К., 1984. Н.М. Руденко.
Мелітопольський курган. Горит із золотим покриттям.
Мельгунівський курган. Деталь золотих піхов для меча.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕЛІТОПОЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
