Знаходився на острові широкого русла р. Тясмин. Назву отримав від найближчого м-ка Медведівка. Виникнення монастиря пов’язують із заснуванням містафортеці Чигирина та швидким заселенням краю наприкінці 16 — на поч. 17 ст. Першою згадкою
Свято-Миколаївський собор Медведівського монастиря. Фото поч. 20 ст.
576 МЕДВЕДСЬКИЙ
Ю. Медведський.
Свято-Миколаївська церква монастиря існувала з 17 ст. Описи монастиря серед. 18 ст. засвідчують, що Свято-Миколаївська церква була дерев’яною, триверхою, вкритою ґонтом, обшальованою. 1755 в ній було встановлено й освячено новий іконостас, а старий перенесено до теплої трапезної церкви Різдва Богородиці, освяченої в червні 1753. У травні 1782 ченці монастиря звернулися до київ. митрополита Гавриїла з проханням про дозвіл розібрати струхлявілу стару Свято-Миколаївську церкву й закласти новий храм. Чигиринський староста кн. А.Яблоновський підтримав цей задум. Свято-Миколаївський храм було закладено 25 (13) квітня 1785 р., буд-во завершилося 28 березня (за ст. ст.) 1795. Споруджений собор став вершиною майстерності укр. будівничих, перлиною нац. дерев’яної арх-ри. Він був дев’ятизрубним, розпланованим у вигляді хреста в основі, з п’ятьма верхами. Складався з прямокутних об’ємів, сформованих у 3 яруси. Його висота сягала 42,6 м, довжина становила 21,34, а ширина — 20,2 м. Нижні 3 яруси зрубів були прямокутними, вище над ними підносилися восьмикутні пірамідальні зруби (восьмерик на четверику). Зовн. восьмерики мали по 3 заломи, а центральний — чотири. Особливо вишуканою була форма підбанників і бань та маківок, що увінчували бані. Зовні зруби були ошальовані дошками вертикально з нащільниками. Інтер’єр собору яскраво освітлювався завдяки великим прямокутним вікнам, розташованим у кілька ярусів. Це підкреслювало спрямованість споруди вгору. Масштабність храму ще більше посилювалася низькими притворами з колонними портиками, збудованими в дусі класицизму. Портик на гол. фасаді з шістьма колонами був увінчаний барочною маківкою. Ці конструктивні риси храмової будівлі, її пропорції та грандіозні розміри дають підстави віднести її до типологічного ряду дерев’яних храмів Слобожанщини. Імовірним творцем нової будівлі Миколаївського храму був Яким Погрібняк, будівничий Свято-Троїцького собору в Новоселиці (Ново-
московську; архіт. обриси цих споруд є подібними). Вигляд двору Медведівського монастиря 1845 зафіксував у своєму альбомі Д.Де ля Фліз. Постановою ВУЦВК та РНК УРСР від 16 червня 1926 «Про охорону пам’яток культури та природи» монастир було взято на облік та охорону як пам’ятку респ. значення. Остаточно монастир було ліквідовано в червні 1929, будівлі його передано сільськогосподарській комуні. За даними І.Гончара, Медведівський монастир зруйновано весною 1931. Свято-Миколаївську церкву Медведівського монастиря внесено до «Переліку визначних пам’яток історії та культури, що потребують першочергового відтворення». (1998). Дж.: Центральний державний історичний архів України, м. Київ, ф. 826, оп. 1, спр. 43; Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.Вернадського, ф. ХIII, № 6238; Державний архів Черкаської області, ф. Р-228, оп. 1, спр. 1. Літ.: Похилевич Л. Cказание о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864; Памятная книжка Києвской губернии. Б/м, 1857; Лебединцев Ф.Г. Мельхиседек Значко-Яворський. В кн.: Сборник статей по русской истории. К., 1861; «Киевские епархиальные ведомости», 1867, № 5; «Православное обозрение: Часть официальная», 1867, № 3; Ростиславов Д.И. Опыт исследования об имуществах и доходах наших монастырей. СПб., 1876; Де ля Флиз. Этнографическое описание крестьян Киевской губернии. Б/м, 1884; Акты южной и западной России, т. 3. Б/м, б/р; Павлуцкий Г. Медведовский Николаевский монаcтырь Чигиринского уезда. В кн.: Деревянные и каменные храмы. К., 1905; Мариновський Ю.Ю. Куполи над тясмином: З історії Медведівського Миколаївського монастиря. «Людина і світ», 1994; Його ж. Черкаська минувшина: Православні монастирі на терені сучасної Черкаської області до 1917 р. Черкаси, 1997; Вечерський В.В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. К., 2002; Кілессо С. Медведівський Пустинно-Миколаївський монастир і його архітектурний комплекс. «Пам’ятки України: Історія та культура», 2002, № 2; Лавріненко Н.П. Медведівський Миколаївський монастир: від перших згадок до ХХI ст. «УІЖ», 2008, № 1. А.Л. Зінченко, Н.П. Лавріненко.
Член-співзасновник Наукового товариства імені Шевченка (1892), дійсний член Краківської АН (1893). Н. в м. Перемишль (нині м. Пшемисль, Польща) в сім’ї урядника магістрату. 1870 закінчив Віденський ун-т. Член т-ва укр. студентів «Січ», «Просвіти» (1868; див. «Січ» у Відні, Просвіти). 1873—1908 — професор Тех. академії у Львові (з 1877 — Політех. школа), її ректор 1879—80, 1884—85, 1887—88. Водночас 1884—1904 — приватдоцент Львів. ун-у (нині Львівський національний університет), де організував кафедру геології. Член-співзасновник Польс. т-ва природознавців ім. М.Коперника (1875), Академії наук у Кракові (член-кореспондент від 1887, дійсний член від 1893), д-р філософії Нім. ун-ту в Празі (нині столиця Чехії; 1896), почесний член Геологічного т-ва в СанктПетербурзі. Засновник мінералогічного музею Політехнічної школи, який вважався найкращим у світі; на збірки музею витратив бл. 100 тис. корон з власної кишені. Автор бл. 100 наук. праць, підручників з петрографії та мінералогії. Кавалер ордена Залізної корони 3-го класу (1898), хреста ордена Франца-Йосифа (1908), румун. ордена Командора. За наук. заслуги 1902 отримав титул радника двору, 1908 — докторат honoris causa, 1912 — докторат rerum techikorum honoris Політех. школи у Львові. 150 тис. корон і приватну бібліотеку заповів Львівському товариству «Просвіта». Політики уникав, водночас старався не афішувати свою нац. ідентичність. У польських спеціалізованих виданнях і енциклопедіях фігурує як «Niedzwiedzki». П. у м. Львів. Літ.: Студинський К. Юліян Нєдзвєдзкий. В кн.: Календар «Просвіти» на 1920 р. Львів, 1919; Бойко Г. та ін. Визначний український галицький геолог Юліян Медвецький. В кн.: Перемишль і Перемиська земля протягом віків, т. 2. Перемишль—Львів, 2001; W\jcik Z. Niedzwiedzki Julian. В кн.: Polski s»ownik biograficzny, t. 22/3. Б/м, б/р. І.П. Чорновол.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕДВЕДІВСЬКИЙ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОНАСТИР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
