МАЯКОВСЬКИЙ Володимир Володимирович (19(07).07.1893— 14.04.1930) — рос. поет, художник, кіноактор укр. походження. За визнанням самого поета: «Я з діда — козак, з другого — січовик» («Нашому юнацтву», 1927). Родина батька — лісничого Володимира Костянтиновича походила від козаків с. Маяки на Катеринославщині; бабуся М. по батьківській лінії — Фросина Йосипівна Маяковська — двоюрідна сестра письменника Г.П. Данилевського. Мати поета — Олександра Олексіївна Павленко — уродженка козачої станиці Тернівка Ставропольської губ. (за ін. даними — Херсонської губ.). В родині побутували рос., грузинська та укр. мови і пісні. Н. в с. Багдаді (нині м. Багдаті в Грузії). З дитинства захоплювався творами М.Гоголя і Т.Шевченка. Вчився в г-зіях Кутаїсі (нині місто в Грузії) та Москви, Моск. уч-щі живопису, скульптури та арх-ри (1911—14). Друкуватися почав 1912, формально належачи
до футуристів. 1912—14 тричі приїздив в Україну з літ. виступами (Херсон, Київ, Одеса, Миколаїв). Засудивши грабіжницьку сутність Першої світової війни (вірші 1915—16), почав оспівувати революц. оновлення світу («Ода революції», «Лівий марш» та ін.), 1919—22 співробітничав в «Окнах РОСТА» як поет і художник-плакатист. 1923—25 очолював літ. групу «ЛЕФ» та однойменний журнал, 1927—28 — ж. «Новий ЛЕФ». З 1924 майже щорічно бував в Україні, ставлення до якої було в М. різним: з шаною і симпатією («Київ», 1924; «Долг Украине», 1926) або з виявами великодерж. шовінізму («Нашему юношеству», 1927). Протягом 1918—19 М. зіграв головні ролі в худож кіноф-мах за власними сценаріями: «Той, що не для грошей народився» (перенесений на рос. грунт «Мартін Іден» Д.Лондона), «Панночка і хуліган» (переробка роману Е. де Амічіса «Вчителька робітників») та «Закута фільмою» (фантастична кіноп’єса). Створив 8 сценаріїв для Всеукраїнського фотокіноуправління, за двома з яких були поставлені кінофільми: «Троє» («Діти») на Ялтинській кіностудії 1927 та «Декабрюхов и Октябрюхов» на Одес. кіностудії (нині Одеська кіностудія художніх фільмів) 1928. Цікавився творчістю П.Тичини і В.Сосюри. Українські театри ставили п’єси М. «Баня», «Клоп», «Містерія-Буфф». Твори М. перекладали укр. мовою М.Семенко, М.Вороний, М.Бажан, П.Воронько, С.Голованівський, Є.Дроб’язко, Р.Лубківський, Л.Первомайський, Л.Дмитерко Д.Павличко, О.Астаф’єв, А.Гризун, І.Яворський, М.Лукаш та ін. Свої твори присвятили М. В.Сосюра, М.Рильський, Л.Костенко, Д.Павличко, І.Драч, В.Коломієць, Ф.Мицик, М.Терещенко, І.Гончаренко, С.Голованівський та ін. На тексти М. 188 композиторів СРСР (Г.Верьовка, А.Ешпай, А.Караманов, К.Лістов, В.Мураделі, Д.Покрасс, Г.Свиридов, М.Таривердієв, Д.Тухманов, В.Шаїнський, Д.Шостакович, Р.Щедрин та ін.) написали бл. 400 творів різних жанрів (опера, балети, ораторії, кантати, марші, пісні), а також музику до театральних вистав, к/ф, радіоп’єс та телевистав.
П. у м. Москва. Особистість М., суперечлива як у творчості, так і в інтимному та громадсько-політичному плані, була оповита легендами ще за його життя. Після його смерті протягом багатьох десятиліть точилися дискусії щодо її причин і відносно самого факту самогубства поета. За результатами останніх в часі розслідувань і експертиз визнано, що передсмертний лист М. був написаний його рукою, вистрілив собі в серце він сам; причин же для цього було більше ніж достатньо (цькування поета з боку раппівців; розчарування в політиці партії, постійний нагляд ДПУ, агентами якого були особи з найближчого оточення М. — Осип і Ліля Брік, його імпресаріо П.Лавут; неможливість упорядкування відносин з жінками: Л.Брік; матір’ю його дочки Еллі Джонс (Н.Йорк); рос. емігранткою в Парижі Тетяною Яковлевою; заміжньою Веронікою Полонською) та ін. Бібліогр.: Вортман С., Нагорська В. Маяковський і Україна: Короткий анотований бібліографічний покажчик. Одеса, 1955; Спивак И. Поэтический образ Маяковского: Методико-библиографический указатель поэтических произведений о Маяковском. Черновцы, 1968. Тв.: Вибране. К., 1936, 1940; На весь голос. К., 1946, 1963, 1969; Володимир Ілліч Ленін. К., 1947, 1950, 1969; Стихотворения. Симферополь, 1948; Вірші про закордон. К., 1950; Добре. К., 1951; 150000000. К., 1951; Вибрані твори, т. 1—3. К., 1953; Про Америку: Вірші, нариси. К., 1953; Про погань. К., 1953; Як робити вірші? К., 1953; Два опіуми. К., 1955, 1957; Ода революції: Поезії К., 1968; На весь голос. К., 1969; Поезії. К., 1973; Крымская кузница: Стихи о Крыме. Симферополь, 1979; Нате!: Стихотворения. Поэмы. Х., 2006; Стихотворения и поэмы. Донецк, 2008. Літ.: Коротков Л. Маяковский и Крым. Симферополь, 1940; Тростянецький А. Маяковський і Україна. К., 1946; Озеров Л. Маяковский и Тычина. «Дружба народов», 1947, № 14; Тростянецький А. Маяковський і українська радянська поезія. К., 1952; Ланина В. Крым Маяковского. Симферополь, 1954; Дяченко І. Маяковський в українській критиці. «Вітчизна», 1958, № 7; Маяковський і Україна: Збірник статей. К., 1958; Поляновский В.Л. Поэт на экране (Маяковский — киноактер). М., 1958; Ружина В. Україна в творчості Маяковського. «Жовтень», 1958, № 7; Вышеславський Л. Маяковський серед нас. К., 1960; Савенко В.С. Поэзия В.Маяковского
для детей. К., 1961; Бажан М. Живий з живими. В кн.: Бажан М. Люди. Книги. Дати. К., 1962; Гельфандбейн Г.М. Маяковский в Харькове. Х., 1963; Зелинский К.Л. Легенды о Маяковском. М., 1965; Толстов Е.П. Сатирические жанры в творчестве Маяковского. Ужгород, 1972; Левченко М.О. Живий серед живих (В.Маяковський та його українські зв’язки). К., 1973; Сербин П.К. Изучение творчества В.Маяковского. К., 1976; Щербак А.І. Кіноспадщина, прочитана сьогодні: Питання кіно в творчості М.Горького і В.Маяковського. К., 1976; Никольская Л.Н. Человек и время в художественной концепции Маяковского. Львов, 1983; Свербилова Т.Г. Комедии В.В.Маяковского и современная советская драматургия. К., 1987; Карабчиевский Ю.А. Воскресение Маяковского. М., 1990; Бенгт Я. Любовь — это сердце всего: В.В. Маяковский и Л.Ю. Брик: Переписка 1915—1930. М., 1991; Скорятин В. Тайна гибели Владимира Маяковского. М., 1998; Харьков М.Г. Владимир Маяковский. Винница, 1998; Евдокимов Н.А. Владимир Маяковский: триумф и трагедия поэта. Луганск, 2000; Кацис Л.Ф. Владимир Маяковский. Поэт в интеллектуальном контексте эпохи. М., 2000; Оптов Г.А. Три часа у Лили Брик: Записки писателя, т. 2. В кн.: Оптов Г.А. Собрание сочинений в 5 т. Мариуполь, 2000; Чабан М. Великі у Катеринославі—Дніпропетровську. В кн.: Минуле і сучасне Дніпропетровська. Дніпропетровськ, 2001; Спивак Р.С. Русская философская лирика. 1910-е годы: И.Бунин, А.Блок, В.Маяковский. М., 2003; Шевченко В. За хрестоматійним глянцем. «Літературна Україна», 2003, 17 липня; Гризун А. Неприкаяний син України. «Київ», 2005, № 3; 2006, № 5; Меженко Ю.С. 60 знаменитых писателей: Судьба и творчество. Донецк, 2006; В.В. Маяковский: pro et contra: личность и творчество Владимира Маяковского в оценке современников и исследователей: Антология. СПб., 2006; Катанян В.В. Лиля Брик. Жизнь. М., 2007; Сарнов Б. Маяковский. Самоубийство. М., 2007; 1930 год. Владимир Маяковский. В кн.: Сванидзе Н. Исторические хроники с Николаем Сванидзе, кн.1. СПб., 2007; Кирилюк В.О. Любов славетних письменників у листах і в житті. К., 2008. Г.П. Герасимова.
залишилося від її старого замку в Лубнах. 1663 тут перебував у ченцях Ю.Хмельницький — чернець Гедеон. 1677 монастир згорів. Кам’яний Спасо-Преображенський храм (1682—94, архітектори І.Баптіста з Вільна та його помічник М.Томашевський) був побудований заходами гетьмана І.Самойловича, але закінчив його І.Мазепа. Бічні вівтарі були присвячені св. великомученику Георгію та архістратигу Михаїлу, а на хорах — св. архідиякону Стефану і Миколаєві Чудотворцю. Домову церкву зведено при настоятельських келіях. 1728 та 1736 монастир знову горів, зокрема, пожежею був знищений перший соборний іконостас 1689-го р. роботи С.Мутяниці. Відбудований стараннями першого архімандрита Йоасафа (Горленка) (пізніше єпископ Білгородський; п. 1754; похований у монастирі; див. Горленки) коштом генерал-фельдцехмейстера принца Людвіга Гессен-Гомбурзького, на замовлення якого 1762—65 споруджено новий чотириярусний іконостас (різьбярську роботу виконав С.Шалматов з Осташкова). Благовіщенський храм (1804) мав бічний вівтар преподобних Антонія й Феодосія Печерських (1851; див. Антоній
567 МГАРСЬКИЙ
Іконостас собору Мгарського СпасоПреображенського монастиря. Робота різьбяра і скульптора С. Шалматова. Дерево. 1762—1765. Фото початку 20 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАЯКОВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
