МАЧТЕТ Григорій Олександрович (15.09.1852—27.08.1901) — рос. та укр. письменник, революц. діяч (народник). Батько М. закінчив Київ. ун-т і був призначений повітовим суддею в м. Луцьк, де і народився майбутній письменник. Навчання ще за життя батька М. почав в Немирівській г-зії, з якої був виключений в 1865 за прихильність до «польського духу». Був прийнятий до Кам’янець-Подільської г-зії, з якої його також виключили незадовго до випускних іспитів за «неблагонадійність». 2 роки викладав рос. історію в повітових уч-щах Могилева-Подільського та Кам’янця-Подільська (нині м. Кам’янець-Подільський). Присвячує себе справам нелегального т. зв. амер. гуртка, куди, крім нього, входили В.Дебагорій-Мокрієвич, С.Ковалик, М.Судзиловський, І.Речицький, О.Романовський та ін., які займалися підготовкою організації землеробської комуни із селян-емігрантів із Західної України в Пн. Америці. 1872 поліції стає відома нелегальна діяльність М., звільнений з уч-ща, він виїздить спочатку до Швейцарії, а наприкінці року — до США. Повернувшись до Росії, М. стає одним з активних учасників народницького руху, в Санкт-Петербурзі він увійшов до групи О.Габеля, що готувала організацію втеч заарештованих революціонерів із Будинку попереднього ув’язнення, зокрема, М. безпосе-
редньо брав участь у підготовці втечі П.Войноральського і С.Ковалика. У серпні 1876 був заарештований і після півторарічного перебування в Петропавловській фортеці засланий до Архангельської губ., згодом — до Зх. Сибіру. 1880 був переведений до м. Ішим Тобольської губ. У серпні 1885, звільнений від заслання, жив під негласним наглядом в містах: Зарайську, Москві, від березня 1887 — в Одесі, а з 1897 до 1900 — у Житомирі. В останньому він зустрічається з М.Коцюбинським. Знайомиться він і з Лесею Українкою та членами її родини (матір’ю — О.Пчілкою, братом Лесі — М.Косачем та ін.). 1900 М. нарешті отримав дозвіл поселитися в С.-Петербурзі, але вже наступного року, перебуваючи в Ялті на відпочинку, помер на 49-му році життя від паралічу серця. М. почав писати ще 1873 в Америці. У м. Сан-Франциско в газ. «Свобода» А.Гончаренка він надрукував 2 російськомовних вірші («Акровірш свободі» і «Я не грізний цар...»). Найбільш відомим серед поетичних творів став вірш, написаний з приводу смерті революціонера-народника Павла Чернишова, «Останнє прощай» (в оригіналі «Последнее прости», що тривалий час був пролетарським траурним гімном «Замучен тяжелой неволей», укр. пер. «В неволі скатований люто», 1876). Серед прозових творів на укр. матеріалі написаний роман «І один в полі воїн» (1886), а роман «На зорі» (1892—93) присвячений добре знайомій М. темі — революціонерам-народникам. Перу М. належать також оповідання «Два світи» і повість «Блудний син», що в певній мірі є автобіографічними, в яких він описує свою амер. епопею. 1902 в Києві було видане зібрання творів у 12-и т., 1911—13 у С.-Петербурзі вийшло зібрання творів у 10-и т., 1958 в Москві з’явилося «Вибране» М., до якого вступну статтю подала його донька — Тетяна Мачтет-Юркевич. Укр. мовою видані «Заклятий козак» (Полтава, 1913), «І один у полі воїн» (К., 1929) та інші. Літ.: Гребєнников М.П. Григорій Олександрович Мачтет. К., 1961;
Краєвська Г.М. Поділля в житті та творчості Г.О. Мачтета (новий погляд на стару тему). В кн.: Матеріали ІХ Подільської історико-краєзнавчої конференції. Кам’янець-Подільський, 1995; Сваричевський А.В. Близькі по духу і переконанням: Леся Українка і Григорій Мачтет В кн.: Кам’янецьПодільський у контексті україноєвропейських зв’язків: Історія і сучасність. Каменець-Подільськ, 2004. В.П. Голобуцький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАЧТЕТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
