МАХНОВЕЦЬ Леонід Єфремович (31.05.1919—19.01.1993) — літературознавець, археолог, історик, перекладач, д-р філол. н. (1966). Н. в с. Озера (нині село Бородянського р-ну Київської обл.) в сел. родині. Після 4-го курсу філол. ф-ту Київ. ун-ту пішов на фронт (див. Друга світова війна), отримав 10 бойових нагород. Закінчив Київ. ун-т (1947) та аспірантуру при Ін-ті укр. літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР. 1950 захистив канд. дис. на тему: «Іван Франко як дослідник оригінальної української літератури ХVI—ХVIII вв.» (наук. кер. — акад. М.Гудзій). 1950—55 — наук. співробітник Держ. музею Т.Шевченка (див. Шевченка Тараса музей та заповідники), 1955—72 — Ін-ту літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР (нині Інститут літератури імені Т.Шевченка НАН України), з якого був безпідставно звільнений. Лише запрошення на роботу до Гарвардського ун-ту змусило кер-во УРСР повернути М. до наук. діяльності (1975—85 — наук. співробітник Ін-ту археології АН УРСР; нині Інститут археології НАН України). Дослідник історії літератури і к-ри України, зокрема періоду Київської Русі; перекладач і коментатор «Слова о полку Ігоревім» (1970) та «Літопису Руського» (див. Іпатіївський літопис; 1990); до останнього М. уклав детальні покажчики (іменно-особовий, географічно-археологічно-етнографічний), генеалогічні таблиці, карти та топографічні плани. За цю подвижницьку працю 1990 отримав Держ. премію України ім. Т.Шевченка. Автор та співавтор понад 400 наук. праць, упорядник та редактор багатьох видань Ін-ту літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР / АН України, в якому зберігається частина його бібліотеки. Особистий фонд М. — у ЦДАМЛМ України.
Праці: Сатира і гумор української прози XVI—XVIII вв. К., 1964; «Слово о полку Ігоревім» та його поетичні переклади і переспіви. К., 1967; Слово о полку Ігоревім. К., 1970 (вступна стаття, редагування текстів, ритмічний пер., примітки); Григорій Сковорода: Біографія. К., 1972; «Літопис Руський» за Іпатським списком. К., 1989; Про автора «Слова о полку Ігоревім». К., 1989. Літ.: Загребельний П. та ін. Створити музей «Слова»: Лист до редакції. «Робітнича газета», 1985, 28 червня; Брайчевський М. Крізь товщу століть. В кн.: Літературна панорама. К., 1990; Ставицький О. У чорному 72-му…: Спогади. «Київ», 1992, № 6; Дзюба І. та ін. Леонід Махновець: Некролог. «ЛУ», 1993, 4 лютого; Малик В. «Слово» та його автор. В кн.: Малик В. Князь Ігор: Роман. К., 1999; Мишанич О.В. Махновець Леонід Єфремович. В кн.: УЛЕ, т. 3. К., 1995; Мезенцева Г. Дослідники археології України: Енциклопедичний словник-довідник. Чернігів, 1997; Слово о полку Ігоревім. К., 1999. Г.П. Герасимова.
менти і матеріали (1920—1930 рр.). Львів, 2006. К.Є. Науменко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАХНОВЕЦЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
