МАТЯШ Роман Якович (17(05). 11. 1894—18.11.1919) — політ. діяч. Н. в с. Мокрий Тагамлик Костянтиноградського пов. Полтав. губ (нині у складі с. Базилівщина Машівського р-ну Полтав. обл.) в сел. родині. Закінчив Полтав. фельдшерську школу. З 1914 — у рос. армії. Після Лютневої революції 1917 — один із керівників організації Української партії соціалістів-революціонерів на Полтавщині, член виконкому
Полтав. ради робітн. і солдатських депутатів. З травня 1917 — член Української Центральної Ради від Полтав. губ. В УПСР займав ліві позиції, увійшов до т. зв. лівобережців. Після 4-го з’їзду УПСР (травень 1918) та виокремлення її лівого крила у партію боротьбистів — один із організаторів підпільних боротьбистських осередків на Херсонщині, Катеринославщині, Харківщині. Учасник збройного повстання проти гетьманату на Полтавщині (див. Протигетьманське повстання 1918). Перебував в опозиції до Директорії Української Народної Республіки і був організатором політичного виступу проти неї на сел. з’їзді Полтавщини (грудень 1918). 1919 — секретар Полтав. губернського к-ту УПСР(комуністів—боротьбистів). Під час денікінської окупації (див. Денікіна режим в Україні 1919—1920) — у підпіллі, губернський емісар ЦК Української комуністичної партії (боротьбистів) на Харківщині. Загинув, пробираючись на явку і випадково потрапивши вночі під потяг неподалік Харкова. Літ.: Роман Матяш. «Боротьба» (К.), 1920, 16 січня; Майстренко І. Історія мого покоління: Спогади учасника революційних подій в Україні. Едмонтон, 1985; Московець Є. Спомини про революційні події в м. Полтаві. В кн.: Архівний збірник до 80-річчя державного архіву Полтавської області. Полтава, 1998. О.П. Юренко.
до М. стали евакуйовувати в’язнів ін. концентраційних таборів Третього рейху, до яких уже наближалися війська союзників. 1938 в М. було 300 в’язнів, у січні 1945 — понад 85 тис. За час існування концтабору М. через нього пройшло бл. 200 тис. в’язнів 30 національностей, у т. ч. 8,5 тис. жінок. Серед арештантів були також діти й підлітки. Останній в’язень був зареєстрований 3 травня 1945 під табірним номером 139 317. Багато бранців, у т. ч. й рад. військовополонені, знищені в таборі по акції «Куля» (див. далі), номерів не мали. Загалом у концтаборі М. та його філіях загинуло понад 100 тис. осіб. М. був єдиним концтабором на території Рейху, який за нацистською класифікацією належав до 3-ї категорії. Це означало, що сюди належало направляти арештантів, які не «підлягали перевихованню» для їх «знищення через працю» (див. також Концентраційні табори). З осені 1941 для вбивства хворих і непрацез-
датних полонених, а також для масових убивств у М. використовували газову камеру. Організований на початку як табір для робітників гранітної копальні «Вінер грабен» нім. підпр-ва з видобутку корисних копалин та каменю («Deutsche Erd- und Steinwerke, GmbH» — DEST), що належало СС, згодом М. став джерелом рабської робочої сили для чисельних копалень, буд-ва штолень та підпр-в військ. індустрії Третього рейху. Дешеву працю в’язнів М. використовували на машинобуд. підпр-вах Даймлер-Бенц (Daimler-Benz), Штаєр-Даймлер-Пух АГ (Steyr-Daimler-Puch AG), металургійних підпр-вах концерну Герман-Герінг-Верк (HermannGoring-Werken), для виготовлення нових літаків з реактивним двигуном Мессершміт Ме 262, балістичних ракет Фау-2 (нім. назва R А4). Найбільша кількість в’язнів у М. була з Польщі (бл. 44 тис.) та СРСР (бл. 15,5 тис. військовополонених
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Матяш Роман Якович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
