МАРТОСИ — козацько-старшинський, згодом — дворянський рід, що, згідно з родинними переказами, іде від польс. шляхтича Василя Мартоса, лохвицького козака (2-га пол. 17 ст.). Із кількох гілок роду найвідоміші лубенська та прилуцька. Лубенська гілка походить від лохвицького сотника (1693—98) і лубенського полкового судді (1698—1706) Мартина Васильовича Мартосенка (р. н. невід. — п. бл. 1708) та його брата Павла Васильовича Мартосенка (р. н. невід. — п. 1745), лохвицького сотника (1699—1708, 1710—12) й лубенського полкового обозного (1712—37). До цієї гілки належав відставний штаб-ротмістр Петро Іванович (1809 — р. с. невід.), знайомий Т.Шевченка, коштом якого був виданий «Кобзар» (1840), і автор мало вірогідних й ворожих до поета спогадів. Імовірно, представниками лубенської гілки були Олександр Григорович (1861 — р. с. невід.) — інспектор класів Суворовського кадетського корпусу (1908), генерал-лейтенант (1913), Микола Миколайович (1858—1933) — військовик, учасник російсько-японської війни 1904—1905 та Першої світової війни, командувач 15-го армійського корпусу 2-ї армії ген. О.Самсонова (1911—14), гене-
536 МАРУНЧАК
М.Г. Марунчак.
В. Маруняк.
рал від інфантерії (1913), учасник Білого руху, начальник Держ. варти при Головнокомандуючому Збройними силами Півдня Росії (1919). 1889 за указом імп. Олександра ІІІ надвірному радникові Олександру Кіндратовичу Мартосу (1838—1894) дозволено приєднати до прізвища назву його майорату «Куликовопольський» та зватися «Мартосом Куликовопольським». 1896 маєток успадкувала внучата племінниця Олександра Кіндратовича — Зінаїда Миколаївна Живкович (1884 — р. с. невід.) — указом імп. Миколи ІІ від 1897 їй дозволено іменуватися ЖивковичМартос-Куликовопольською. Прилуцька гілка роду йде від ічнянського сотенного отамана (1756) Петра Мартоса. Сином останньому приходився Іван Петрович (див. І.Мартос; 1754— 1835), видатний скульптор-класицист, вихованець петерб. та рим. Академій мистецтв. Син скульптора — Олексій Іванович (див. О.Мартос; 1790—1842) — відомий укр. історик, автор 5томної «Истории Малороссии». До цього ж роду належить Іван Романович (1760—1831), кабінет-секретар графа К.Розумовського, статський радник, дир. департаменту мін-ва юстиції, приятель В.Капніста, масон (див. Масонство) та автор «Исследования банного строения, о котором повествует летописец Нестор» (1809). Його дуже цікаве листування було опубліковане О.Лазаревським в «Киевской старине» (1896, 1898) та окремо — «Частная переписка И.Р. Мартоса» (1898). До цього роду також належав відомий громад. і політ. діяч Борис Миколайович (див. Б.Мартос; 1879—1977), міністр фінансів і голова Ради народних міністрів Української Народної Республіки (1919). Рід М. внесений до 2-ї частини дворянської родовідної книги Харків. губернії та 6-ї частини дворянської Родовідної книги Полтав. губернії. Літ.: Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 3. К., 1912. В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАРТОСИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
