МАРТИРОЛОГИ (лат. martyrologium, від грец. µбсф с — мученик — і льгпт — слово) — списки мучеників, імена яких подаються в календарному порядку у відповідності з датою їх мучеництва (тобто «днями народження» до нового життя). Це стосувалося передусім мучеників, які постраждали за Ісуса Христа від язичників у перші 3 століття, до визнання християнства держ. релігією в Рим. імперії (див. Рим Стародавній). Деякі описи мученицьких смертей святих походять із суд. актів, що дійшли в пізніших редакціях, або ж переказах очевидців. Достовірні свідчення переплітаються з легендарними. У грец. церк. літературі найдавнішим мартирологом є «Книга про палестинських мучеників» отця Церкви Євсевія Кесарійського (260—339), зберігся також сирійський список мучеників 411 р. з Едесси, оригінал якого датується також 4 ст.; найбільш повний — «Мікологій» Василя Македонянина (9 ст.). У Зх. церкві найдавнішим мартирологом вважається «Становище мучеників» («Depositio martyrum») у рим. хронографі 354. За наказом Папи Григорія XIII (1572—85) відомий історик Римо-катол. церкви Ц.Бароній (1538—1607) склав мартиролог про мучеників усіх країн і народів, який надалі поповнювався за ін. пап. М. належать до жанру реліг. житій (див. Агіографія) й увійшли до місяцесловів — окремих богослужебних книг або їх частин, що містять календар церк. свят із визначенням їх класу, пасхалію, індиктіон (див. Індиктіон великий), а також змінні частини де-
В.Є. Мартинець.
Мартинівський скарб. Срібні бляшки у вигляді коней.
532 МАРТІН
яких богослужінь річного кола та ін. інформацію літургійного року (див. Літургія). Місяцеслов — це те саме, що Мінологіон, Півустав (також те саме, що і Часослов Малий), Святці. У наш час у світській літературі термін «мартиролог» поширився на переліки жертв військ. конфліктів, політ. переслідувань, на Книги Пам’яті (напр. Книга Пам’яті жертв голодоморів і геноциду в Україні) тощо. Літ.: Коваленко-Маняк Л. Коли не ми — то хто? «Людина і світ», 1993, № 2—3; Мартирологи. В кн.: Христианство: Энциклопедический словарь, т. 2. М., 1995; Пуряєва Н. Словник церковно-обрядової термінології. Львів, 2001; Мартирологи. В кн.: Релігія: Энциклопедия. Минск, 2007. П.В. Голобуцький.
Тв.: Mansi J. Sacrorum conciliorum nova et amplissima collectio... T. 10. Florentia, 1764, col. 861—864; Migne J. Patrologiae cursus completus... Ser. latina, t. 87. Paris, 1851, col. 201—204; Рос. пер. вміщено у: Бородин О.Р. Римский папа Мартин I и его письма из Крыма. В кн.: Причерноморье в средние века. М., 1991. Літ.: Струков Д.М. Жития святых Таврических (крымских) чудотворцев. М., 1882; Шестаков С.П. Папа Мартин I в Херсоне. В кн.: Шестаков С.П. Очерки по истории Херсонеса в VI— X веках по Р. Хр. (Памятники христианского Херсонеса, вып. III). М., 1908; Бородин О.Р. Римский папа Мартин I и его письма из Крыма. В кн.: Причерноморье в средние века. М., 1991. А.Г. Плахонін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАРТИРОЛОГИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
