МАРТИНЕЦЬ Володимир Євгенович (псевдоніми — Волянський, Маруся, Я.Полянський, Сокирка, Трубкович, Тур, Тураті; 15.07.1899—10.12.1960) — політ. діяч, журналіст, публіцист. Н. в м. Львів. Початкову і середню освіту здобув там же. Доброволець корпусу січових стрільців у Києві 1918, секретар губернського комісара для Холмщини, Полісся і Підляшшя О.Скоропис-Йолтуховського. Під час українськопольської війни 1918—1919 — старшина Холмсько-Городельського коша. Студіював право у Львівському таємному українському університеті (1921—23), економіку у Вищій торг. школі в Празі (Чехословаччина; 1923—26), політ. науки і журналістику в Берліні (Німеччина; 1927—29), філософію в Сорбонні в Парижі (Франція; 1934—36). Співорганізатор Львів. таємного укр. ун-ту, член кураторії Укр. високих шкіл (1921—25), віце-президент Центрального союзу українського студентства (1926—27), редактор «Національної думки» (1926— 27), «Розбудови нації» (1928—34), «Сурми» (1927—33), «Українського слова» в Парижі (1934—40). Член Начальної команди Української військової організації (1927—33), співзасновник Організації українських націоналістів, член її Проводу (1929—54), провідник ОУН(м) на західноукр. землях (1941—42). Організатор і керівник Спілки укр. журналістів у Львові (1941—44). За політ. діяльність не раз арештовувався польс. і нім. властями. На еміграції в Канаді з 1949, редагував «Самостійну Україну» (Вінніпег, 1949), співредактор «Нового шляху» (1949—60), член президії Комітету українців Канади. Автор бл. 4 тис. статей, 18 книжок. П. у м. Вінніпег. Тв.: Замітки для майбутньої конференції українських націоналістів. Видання «Групи української національної молоді». Прага, 1927; Реальна чи визвольна політика? Видання
«Розбудови нації». Прага, 1933; Хто мав причину вбити пол. Отмартштайна? Видання «Самостійна думка». Чернівці, 1934; За зуби й пазурі нації. Видання «Українського слова». Париж, 1937; Забронзуймо наше минуле. Видання «Українського слова». Париж, 1937; Жидівська проблема в Україні. Лондон, 1938; «Bratz»: Німецький концентраційний табір (спогад в’язня). Штутгарт, 1946; Українське підпілля: від УВО до ОУН. Спогади й матеріали до передісторії та історії українського організованого націоналізму. Б/м, 1949. Літ.: Марунчак М. Біографічний довідник до історії українців Канади. Вінніпег, 1986, Денека О. Мартинець Володимир. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 4. Львів, 1997; Конгрес українських націоналістів 1929 р.: Документи і матеріали. Львів, 2006. О.І. Луцький.
ув у м. Бучач, богословську — у Чернівцях. 1863—65 — перший викладач укр. мови Вищої реальної школи в Чернівцях, пізніше — парох у с. Оршівці (нині село Кіцманського р-ну Чернів. обл.), 1862—94 — шкільний інспектор Кіцманського повіту, з 1894 — діяльний член укр. освіт. т-в. У своїх істор. нарисах («Історичне свідчення про найстарших володарів та мешканців Буковини й Молдавії», 1870, нім. мовою 1874) на підставі літописних даних і грамот доводив автохтонність (див. Автохтони) укр. населення Буковини Північної. Я.Д. Ісаєвич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАРТИНЕЦЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
