МАНШТЕЙН (Manstein) Еріх, фон (Фрідрих фон Левінськи (Lewinski); 24.11.1887—10.06. 1973) — військ. діяч гітлерівської Німеччини, генерал-фельдмаршал (1942). Н. в м. Берлін (Німеччина). Син прусського генерала. На військ. службі — від 1906. Учасник Першої світової війни. У період таємного співробітництва СРСР з веймарською Німеччиною у 1920-ті рр. навч. в Казанській танк. школі. Під час німецько-польської війни 1939 — нач. штабу групи армій «Південь». Один з гол. архітекторів перемоги над Францією: автор ідеї наступу нім. військ через Ардени (гірський масив на пд. Бельгії) мимо француз. лінії укріплень «Мажино» (1940). З початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 на чолі 56-го танк. корпусу брав участь у наступі на Ленінград (нині м. Санкт-Петербург). Від вересня 1941 — командувач 11-ї армією, що захопила Крим і після 250-денної облоги — Севастополь. У листопаді 1942 — лютому 1943 командував групою армій «Дон», керував невдалою операцією з деблокади нім. угруповання генерал-фельдмаршала Ф.-В.Паулюса, оточеного рад. військами під Сталінградом (див. Сталінградська битва 1942—1943). Від лютого 1943 командував групою армій «Південь», яка здійснила успішний контрнаступ під Харковом. Надалі брав участь у масштабному наступі німців під Курськом (нині місто в РФ; операція «Цитадель», липень—серпень 1943; див. Курська битва
1943), керував угрупованням, яке тримало нім. оборону на Дніпрі і в Правобережній Україні (вересень 1943 — березень 1944). За особистим наказом А.Гітлера у березні 1944 усунутий з посади за поразки на фронті й зарахований до резерву. Під час перебування на терені СРСР, зокрема в Україні, М. відзначився виданням жорстоких наказів щодо військовополонених і цивільного нас., зокрема євреїв, ініціюванням широкого застосування тактики «випаленої землі». 1949 як воєнний злочинець засуджений брит. військ. трибуналом на 18 років ув’язнення, проте 1953 звільнений. П. у м. Мюнхен (ФРН). Тв.: Lost Victories. Chicago, 1955; Verlorene Siege. Bonn, 1955; Aus einem Soldatenleben. Bonn, 1958. В.А. Гриневич.
ти в лютому 1935 з дозволу Япон. військ. місії. Редакція отримувала понад 120 різних укр. видань, гол. чином із зх. областей України. Газета проіснувала 5 років, намагаючись бути незалежною від впливів як укр. політ. середовищ, так і япон. окупаційної адміністрації. Це й стало осн. причиною того, що на вихід 200-го числа так і не було отримано дозволу. Дж.: «Маньджурський вістник» (Харбін), числа за 1932—34. Літ.: Світ І. Українська молодь Далекого Сходу. «Визвольний шлях» (Лондон), 1976, кн. 2; Енциклопедія української діаспори, т. 4. К.—НьюЙорк—Чикаго—Мельборн. 1995; Попок А. Українські поселення на Далекому Сході: Історико-соціологічний нарис. К., 2001; Його ж. Українці на Далекому Сході: організації, події, персоналії. К., 2004. А.А. Попок.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАНШТЕЙН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
