«МАНІФЕСТ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ З УЛЬТИМАТИВНИМИ ВИМОГАМИ ДО УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ»
«МАНІФЕСТ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ З УЛЬТИМАТИВНИМИ ВИМОГАМИ ДО УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ» — ультиматум Ради нар. комісарів Українській Центральній Раді, офіційний дипломатичний документ, підготовлений за рішенням
РНК комісією в складі В.Леніна, Л.Троцького та Й.Сталіна (3 грудня 1917), 4 грудня надісланий телеграфом до Києва. Причиною появи «Маніфесту…» стала відмова УЦР визнати утворений більшовиками РНК центр. владою в Росії та проголошення III Універсалом автономної Української Народної Республіки (див. також Універсали Української Центральної Ради). Намагання повалити укр. владу силами місц. більшовиків, а також шляхом втручання центру в окремі ланки держ. життя, економіки, військ. порядку УНР виявилися марними. 27 листопада 1917 більшовики утворили при Ставці верховного головнокомандуючого в Могильові (нині місто в Білорусі) Революц. польовий штаб і почали формувати «революційні загони». Залишалося знайти формальний привід для початку прямої агресії проти України. У «Маніфесті…» рад. уряд визнавав право України на відокремлення від Росії і водночас в ультимативній формі висував вимоги, які, по суті, були втручанням у внутр. справи УНР. Він заявляв, що УЦР «веде двозначну буржуазну політику», відмовляється від скликання Всеукр. з’їзду Рад, який один може засвідчити її повноваження. Звинувачення було надуманим, адже згаданий з’їзд мав відкритися 4 грудня 1917 в Києві. Не відповідало дійсності й твердження, що передислокація за наказом Генерального секретаріату Української Центральної Ради українізованих частин до України призводила до дезорганізації фронту. Розкладу армії сприяли дії більшовиків, які свідомо руйнували армійський порядок для встановлення своєї влади на фронті. Роззброєння більшовизованих частин армії, які відкрито виступали проти укр. влади, ультиматум називав діями, спрямованими проти рад. влади. Пропуск за взаємною угодою з Донським урядом генерала від кавалерії О.Каледіна донських козачих частин з фронту на Дон (і відповідно укр. частин через територію Області війська Донського до України) більшовики вважали підтримкою «кадетсько-каледінської контрреволюції».
Раднарком вимагав: припинити роззброєння більшовизованих частин армії та Червоної гвардії; не пропускати війська з фронту на Дон; сприяти революц. військам у боротьбі «з кадетсько-каледінським повстанням» тощо. У разі невиконання рад. уряд Росії загрожував через 48 годин оголосити Укр. Центр. Раду «в стані відкритої війни проти радянської влади в Росії і на Україні». Оскільки позиція укр. сторони з усіх пред’явлених вимог вже була викладена у заяві Ген. секретаріату УЦР від 30 листопада 1917, поява «Маніфесту…» була пропагандистською акцією, намаганням перекласти вину за розв’язання збройного конфлікту на укр. владу. Наступного дня уряд УНР дав відповідь на ультиматум, в якій рішуче відкинув втручання нар. комісарів в її внутр. справи. Всеукраїнський з’їзд рад селянських, робітничих і солдатських депутатів 1917 в Києві розцінив ультиматум як замах на УНР і висловив повну підтримку Укр. Центр. Раді та її політиці. Спроби мирного полагодження конфлікту тривали деякий час після ультиматуму, проте з середини грудня 1917 революц. загони з Росії розпочали неоголошену війну проти УНР (див. Перша війна радянської Росії проти УНР), в результаті якої в Україні була встановлена рад. влада. Дж.: Ленін В.І. Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української ради. В кн.: Ленін В.І. Повне зібрання творів, т. 35. К., 1973; Українська Центральна Рада: Документи і матеріали, т. 1. К., 1996. О.Д. Бойко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««МАНІФЕСТ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ З УЛЬТИМАТИВНИМИ ВИМОГАМИ ДО УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
