МАЛОРОСІЙСЬКЕ ГЕНЕРАЛГУБЕРНАТОРСТВО — адм.-тер. і політ. одиниця Російської імперії, створена 1802 для інкорпорації та інтеграції Лівобережної України у склад Рос. імперії. Спершу складалося з двох губерній — Полтавської та Чернігівської, 1836 приєднано Харківську губернію. Очолювалося генерал-губернато-
480 МАЛОРОСІЙСЬКЕ
ром, довіреною особою верховної влади, якому імператор делегував частину своїх повноважень з дискреційним управлінням краєм. Управління здійснював одноосібно. За штатним розписом установи 1802, 1826, 1836 при генерал-губернаторові діяли чиновники з особливих доручень та канцелярія, що поділялася на 5 відділів, в яких розглядалися адм., поліцейські, суд. цивільні і кримінальні справи, козацькі і фабрично-землеробські. 1840 створений таємний відділ. Генерал-губернатор зосереджував усю повноту адм. влади: наділявся правом законодавчої ініціативи, визначав ступінь поширення в генерал-губернаторстві загальнорос. законів, контролював діяльність держ. установ, у т. ч. і судових, стежив за призначенням перших посад у губернських присутственних місцях. Здійснював організаційно-військ. заходи з формування козац. нерегулярних військ. ополчень 1812, 1831, 1855 (див. Малоросійські козацькі ополчення); забезпечував організацію переселення козац. і сел. станів у Новоросійський край, на Кавказ, на землі Чорноморського козацького війська, Всевеликого Війська Донського, у Крим; займався облаштуванням іноз. колоністів (див. Колоністи іноземні в Україні). За час існування М.г.-г. остаточно ліквідовані залишки автономії Гетьманщини в адм., судово-правовому, соціально-госп. відношеннях. Відмінності у становищі станів — шляхти, козацтва, купецтва і селянства — були нівельовані з переведенням у відповідність до загальнорос. держ. системи. До 1837 резиденцією генерал-губернатора була Полтава, з 1837 — Харків. Останні два генерал-губернатори обіймали і посаду попечителя Харків. навчального округу з правом контролю за діяльністю Харків. унту (нині Харківський національний університет; з 1846). М.г.-г. було ліквідоване 1856. Генерал-губернатори Малоросії: кн. О.Куракін (1802—08), кн. Я.Лобанов-Ростовський (1808— 16), кн. М.Рєпнін (1816—24), О.Гурьєв (1834—35); черніг., полтав. і харків. генерал-губернатори: В.Левашов (1835—36), О.Строганов (1836—39), кн. М.Долго-
руков (1840—47), (1847—56).
С.Кокошкін
Літ.: Багалей Д. И., Миллер Д. П. История города Харькова за 250 лет его существования: Историческая монография, т. 2: (ХIХ и начало ХХ века). Х., 1912; Павловский И. Ф. Очерк деятельности малороссийского генерал-губернатора князя А. Б. Куракина (1802—1808 гг.). Полтава, 1914; Его же. Полтава в ХIХ столетии: (Очерки по архивным данным с рисунками). «Киевская старина», 1905, кн. 11—12; Его же. Полтава: Исторический очерк ее как губернского города в эпоху управления генерал-губернаторами (1802—1856): (По архивным данным). Полтава, 1910; Шандра В. С. Малоросійське генерал-губернаторство, 1802—1856: функції, структура, архів. К., 2001; Її ж. Генерал-губернаторства в Україні: ХIХ — початок ХХ ст. — К., 2005. В.С. Шандра.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАЛОРОСІЙСЬКЕ ГЕНЕРАЛГУБЕРНАТОРСТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
