МАКАРЕНКО Андрій Гаврилович (17.07.1886—28.11.1963) — громад. і політ. діяч. Н. в м. Гадяч. До 1917 служив в управлінні Пд.Зх. залізниці (Київ). 1917 — один з організаторів укр. Спілки залізничників, яку очолював, ініціатор підпорядкування залізничного транспорту укр. адміністрації. 1918 — директор департаменту мін-ва шляхів сполучення Української Держави. Одночасно як голова Спілки залізничників входив до складу Українського національного союзу, був одним з організаторів протигетьманського повстання 1918. 14 листопада 1918 обраний членом Директорії Української Народної Республіки. 4 січня 1921 увійшов до складу Всеукр. нац. ради. У 1920—30-х рр. перебував на еміграції в Чехословаччині та Австрії. 1928—29 разом із О.М.Андрієвським та Ф.Швецем організував Укр. нац. раду за кордоном, яка, на їхню думку, мала стати центром наддніпрянських українців у еміграції. Після Другої світової війни жив у Німеччині, з 1951 — у США. П. у м. Хьюстон (шт. Техас, США). Літ.: Encyclopedia of Ukraine, vol. 3. Toronto—Buffalo—London, 1993; Довідник з історії України, т. 2. К., 1995. Т.С. Осташко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Макаренко Андрій Гаврилович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
