МАЗУРЕНКО Василь Петрович (1877—21.11.1937) — політ., громад. і держ. діяч, інженер-технолог, економіст. Н. в слободі Криворіжжя (Криворядне) Донецького округу Області війська Донського (нині село Ростовської обл., РФ) в сім’ї заможного селянина-адвоката. Брат С.Мазуренка та Ю.Мазуренка. Навч. в сільс. та реальній школах. Революц. діяльність розпочав у соціаліст. учнівських гуртках (1892— 94) під кер-вом В.Кроніфельда,
432 МАЗУРЕНКО
О.Ю. Мазуренко.
С.П. Мазуренко.
Б.Богучарського, В.Акимова (Махновця). Закінчив технологічний ін-т у Санкт-Петербурзі (1904). Голова «Воронезького земляцтва», член укр. студентської громади в С.-Петербурзі. З 1901 — член Революційної української партії. За участь у студентських демонстраціях на деякий час був висланий до Полтави (1901). Один із фундаторів та керівників Всерос. сел. спілки (1905). Арештований і позбавлений права займати посади в держ. та громад. установах (1905). Як викладач працював на кафедрі технології силікатів Петерб. жін. політех. ін-ту (1910— 17). Член Української соціал-демократичної робітничої партії. Після Лютневої революції 1917 обраний до складу президії виконкому Петрогр. ради робітн. депутатів, виконкому сел. депутатів Донщини (1917). Член Української Центральної Ради (1917—18). Заступник ген. секретаря (нар. міністра) фінансів та радник нар. мін-ва фінансів Української Народної Республіки (листопад 1917 — березень 1918). Член ЦК УСДРП (1918). Товариш (заст.) міністра фінансів Української Держави та УНР (1918—19). В окремі періоди кілька разів був в. о. ген. секретаря (нар. міністра) фінансів у кабінетах В.Винниченка (листопад 1917 — січень 1918) та В.Голубовича (березень 1918), а також — в. о. нар. міністра фінансів УНР у кабінеті В.Чехівського (грудень 1918 — січень 1919). Голова місії Української Народної Республіки в Італії та Австрії (1919). Член Австрійс. комуніст. партії. Повернувся в Україну 1921. Разом із М.Чечелем та О.Жуковським вів переговори з кер-вом УСРР щодо можливого повернення в Україну групи укр. соціалістів-революціонерів на чолі з М.Грушевським. Прийнятий до КП(б)У в січні 1922. Брав участь у роботі торг. місії УСРР (1921). Делегат Австрійс. комуніст. партії на 3-му конгресі Інтернаціоналу Комуністичного (червень—липень 1921). Працював у Палаті мір і ваги в Харкові. Член ред. колегії та співробітник час. «Науково-технічний вісник» (Харків, 1926—28). Репресований на поч. 1930-х рр. у справі бутафорської контрреволюц. орг-ції «Український
національний центр» (див. «Українського національного центру» справа 1930—1932). Висланий до м. Алма-Ата (нині м. Алмати, Казахстан). Страчений за рішенням «трійки» 1937. М. — автор кількох наук. праць з технології силікатів та ін., зокрема студії «Die wirtschaftliche Selbststandigkeit der Ukraine in Zahlen» («Ukrainischer Pressedienst». Berlin, 1921). Літ.: Мазуренко С. Еще по поводу съезда саратовских крестьян 18-го декабря 1905 г. «Былое» (Париж), 1908, № 8; Винар Б. Матеріали до історії економічних дослідів на еміграції (1919—1964). Мюнхен, 1965; Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914—1920). Мюнхен, 1969; К., 2007; Пиріг Р. Життя Михайла Грушевського: Останнє десятиліття (1924— 1934). К., 1993; Звєрьков Ю. З роду Мазуренків: стежки Василя Мазуренка. В кн.: Перша заочна конференція з питань генеалогії і біографіки, присвячена 160-річчю з дня народження О.М. Лазаревського: Тези повідомлень. Вінниця, 1994; Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський: Справа «УНЦ» і останні роки (1931— 1934). К., 1999. М.Ф. Дмитрієнко.
полком, д-зією, працював у центр. апараті ВМФ. Нагороджений багатьма орденами та медалями СРСР. П. у м. Санкт-Петербург. Похований на Нікольському кладовищі Олександро-Невської лаври. Літ.: Дважды Герои Советского Союза. М., 1973; Люди бессмертного подвига, кн. 2. М., 1975; Дриго С.В. За подвигом — подвиг. Калининград, 1984; Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь, т. 2. М., 1988. О.В. Буцько.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Мазуренко Василь Петрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
