«МАЗЕПИНСТВО» — 1) в історіографії — не до кінця усталена під цією назвою дослідницька проблема, що охоплює діяльність і політ. спадщину як самого гетьмана І.Мазепи останніх років його життя, так і його прибічників, зокрема — й на еміграції після Полтавської битви 1709. Термін «мазепинці» для характеристики кола політ. прибічників І.Мазепи серед козацької старшини Гетьманщини та запорожців запропонував М.Костомаров в однойменній праці («Русская мысль», 1884); Літ.: Грушевський О. По катастрофі 1708 р. Конфіскація земель у мазепинців. «ЗНТШ», 1907, т. 75; Томашівський С. Причинки до історії Мазепинщини. Там само, 1908, т. 81; Пінчук Ю. М.І. Костомаров та його твір «Мазепинці». «УIЖ», 1990, № 8; Кресін О. Мазепинці. К., 1994; Субтельний О. Мазепинці: Український сепаратизм на початку ХVIII ст. К., 1994; Костомаров Н. Мазепинцы. В кн.: Костомаров Н. Руина. Мазепа. Мазепинцы. М., 1995; Кресін О. Розвиток української історіографії мазепинства до 1917 року. В кн.: Наукові записки: Збірник праць молодих вчених та аспірантів / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, т. 3. К., 1999.
сі — політ. складової укр. нац. руху (від автономістів до самостійників), у широкому — укр. руху в цілому як на теренах Російської імперії, так і Австро-Угорщини. У Галичині кліше «мазепинці» від 1890 застосовувалося русофілами (див. Москвофільство) щодо прихильників політики «нової ери», що мала на меті досягти порозуміння між галицькими поляками та українцями (група Ол.Барвінського). 1900 галицький русофіл О.Мончаловський, реагуючи на появу брошури М.Міхновського «Самостійна Україна» (авторство тоді не було відоме), застосував кліше «М.» та «мазепинці» для характеристики політ. складової сучасного йому українофільського руху двох імперій у своїй виданій у Львові роботі «Мазепинцы» (збірник «Живые вопросы»). На підрос. Україні вперше ввів у вжиток терміни «М.» та «мазепинці» на означення сучасного йому українства А.Савенко 1908 з нагоди 200-річчя страти гетьманом І.Мазепою генерального судді В.Л.Кочубея та полк. І.І.Іскри. Широкого розповсюдження кліше «М.» набуло 1911 завдяки резолюції «Клуба русских националистов города Киева» (ККРН — Киевский клуб русских националистов; див. Киевский клуб прогрессивных русских националистов) від 24 листопада 1911, в якій «М.» було проголошено гол. загрозою єдності та цілості Рос. імперії, публічним виступам А.Савенка в Санкт-Пе-
Герб І. Мазепи «Курч» на фасаді Всіхсвятської церкви КиєвоПечерської лаври.
2) кліше з виразною негативною конотацією, народжене в середовищі рос. націоналістів укр. походження та галицьких русофілів на означення: у вузькому сен-
Всіхсвятська церква КиєвоПечерської лаври, збудована на кошти І. Мазепи. 1696—1698. Фото 2008.
тербурзі (5 грудня 1911) та Москві (7 грудня 1911) із доповіддю «Мазепинское движение в южной России» та «Записке» останнього про укр. рух, в якій політично активні «малороси» були розділені на «мазепинців» — прихильників сепаратизму — і протиставлених їм «богданівців» (від імені гетьмана Б.Хмельницького) — прибічників культурнонац. та політ. єдності «русского» народу. Як наслідок, департамент поліції МВС Рос. імперії секретним обіжником від 8 грудня 1911 зобов’язав начальників губернських жандармських управлінь (див. Жандармерія) зібрати та подати відомості на предмет розвитку «українсько-мазепинського руху». Подібні за змістом обіжники були видані департаментом поліції також 18 січня 1914 та 26 березня 1914 у відповідь на резолюції та телеграми ККРН (від 10 січня 1914) та Київ. відділу «Всероссийского национального союза» (від 9 березня 1914). 1912 кліше «мазепинці» увійшло в лексикон МЗС Рос. імперії, а з 1913 отримало прописку в стінах Державної думи Російської імперії. Популяризації терміна «М.» серед громадськості та в урядових колах Рос. імперії сприяли газети «Киевлянин», «Киев», петербурзьке «Новое время»,«Московские ведомости», а серед русофілів Австро-Угорщини — «Прикарпатская Русь». У роки Першої світової війни кліше «М.» отримало певну норма-
тивно-правну санкцію — у цей час обвинувачення в «М.» стало достатньою підставою для суд. та адм. переслідування укр. діячів, особливо в окупованих рос. армією Східній Галичині та Буковині Північній. Після Лютневої революції 1917 в умовах стрімкого росту укр. нац. руху термін «М.» вийшов з ужитку навіть у колах, які раніше активно його культивували (на зміну йому прийшли кліше «самостійництво», «петлюрівщина» тощо). Літ.: Грушевський М. На українські теми: «Мазепинство» і «Богданівство». «ЛНВ», 1912, т. 57, кн. 1; Записка А.И. Савенко об украинском движении. В кн.: Сборник Клуба русских националистов, вып. 4—5. К., 1913; Марков О.О. Каинова работа: Враги единства русского народа — мазепинцы. К., 1915; Чикаленко Є. Щоденник (1907—1917). Львів, 1931; К.—Нью-Йорк, 2005; Капеллер А. Мазепинцы, малороссы, хохлы: украинцы в этнической иерархии Российской империи. В кн.: Россия—Украина: история взаимоотношений. М., 1997; Мончаловский О.А. Мазепинцы. В кн.: Русская Галиция и «мазепинство». М., 2005. В.Б. Любченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««МАЗЕПИНСТВО»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
