ЛЯЩЕНКО Петро Іванович (22 (10).10.1876—24.07.1955) — економіст, спеціаліст із аграрних проблем та екон. історії. Професор (1913), чл.-кор. АН СРСР (1943), академік АН УРСР (1945). Н. в м. Саратов (нині місто в РФ) у родині земського службовця з роду черніг. козаків. 1894 закінчив класичну г-зію в Саратові й поступив на фіз.-мат. ф-т Петерб. ун-ту. 1899 закінчив його, а 1900 закінчив також екон. від-ня юрид. ф-ту цього ж ун-ту. Був залишений при кафедрі сільс. госп-ва для підготовки до професорського звання. 1900—01 стажувався за кордоном. 1902 здав іспити на ступінь магістра сільс. госп-ва. Від 1903 працював доцентом Петербурзького університету, одночасно викладав на Вищих жін. курсах; читав лекції з економіки сільс. госп-ва, політ. економії, екон. географії. 1908 захистив працю «Очерки аграрной эволюции в России» (С.-Петербург) і одержав ступінь магістра політ. економії та статистики. 1909—10 вдруге був у наук. відрядженні за кордоном, зокрема в Лейпцизькому ун-ті. Від 1913 — ординарний професор кафедри політ. економії і статистики Томського ун-ту. 1914 одержав ступінь д-ра політ. економії і статистики за захист друкованої праці «Крестьянское дело и пореформенная землеустроительная политика» (ч. 1, 1913). Від 1915 — декан юрид. ф-ту Томського ун-ту. Цього ж року побачила світ 2-га частина його праці «Крестьянское дело...» і робота в цілому була відзначена
премією Петрогр. АН. Редагував «Известия Томского университета», друкувався в ж. «Сибирская летопись», очолював Західносибірське наук. т-во сільс. госп-ва, був головою (з 1915) Комітету сприяння сибірській кооперації. На поч. 1916 виконував обов’язки ректора Томського ун-ту. 1917 переїхав до Ростова-на-Дону (нині місто в РФ), працював професором Донського ун-ту. Після створення (10 липня 1918) Донського комерційного ін-ту (ДКІ) став (з вересня 1918) його директором. Редагував «ЮгоВосточный статистический сборник: Труды статистико-экономического отделения Юго-Восточного союза Союзов кредитных и ссудосберегательных товариществ» (1918—20, вип. 1—2, 4— 6). По перетворенні (16 вересня 1920) ДКІ на Донський ін-т нар. госп-ва (ДІНГ) був професором і ректором цього ін-ту. Після приєднання ДІНГ на правах екон. від-ня до Донського ун-ту деякий час працював там професором. 1922 переїхав до Москви, зайняв посаду наук. співробітника Наркомзему. Від 1926 — професор Ін-ту червоної професури, згодом — старший наук. співробітник Комуністичної академії, професор Московського університету та ряду ін. моск. вузів і н.-д. ін-тів. Водночас від 1927—29 керував у Харкові аграрною кафедрою Укр. НДІ марксизму-ленінізму. 1935 президія Комуніст. академії присудила йому ступінь д-ра екон. н. без захисту дисертації. Цього ж року зайняв посаду старшого наук. співробітника Ін-ту економіки АН СРСР, від 1942 працював в Ін-ті історії АН СРСР. Від 1945 працював, будучи прикованим хворобою до ліжка. Цього ж року обраний академіком АН УРСР. Займав посаду у відділі історії нар. госп-ва Ін-ту економіки АН УРСР (див. Інститут економіки НАН України). Був членом редколегії та постійним співробітником екон. журналів — «На аграрном фронте», «Экономическое обозрение», «Социалистическое хозяйство» та ін.; членом багатьох наук. т-в, у т. ч. зарубіжних. Досліджував проблеми політ. економії та історії екон. вчень,
екон. історію Російської імперії та СРСР, у т. ч. в національнотериторіальному розрізі; історію й економіку окремих галузей пром-сті, сільс. госп-ва, торгівлі; проблеми фінансів, кредиту, податкової й тарифної політики, теорію й організацію статистики, кон’юнктурних спостережень, страхування, екон. районування та ін. Особливу увагу приділяв аграрному секторові — еволюції земельної власності та форм землекористування, с.-г. кооперації, розвитку зернового госп-ва та зернових ринків, аграрній політиці тощо. З багатьох проблем мав відмінні від характерних для рад. історіографії погляди, зокрема, на методологію екон. історії, її предмет і періодизацію, закономірності сусп. розвитку, в т. ч. щодо суспільно-екон. устрою Київської Русі, розвитку капіталізму в цілому та сільс. госп-ва зокрема, своєрідності цих процесів у Рос. імперії, ролі в них торг. і фінансового капіталу. Опублікував понад 150 наук. праць, низку статей у періодичних та енциклопедичних виданнях, ґрунтовні рецензії на праці багатьох відомих економістів. Серед фундаментальних моно-
графій — «История народного хозяйства СССР» (у 3-х т.: т. 1 (1939, 1947), т. 2 (1948), т. 3 (1956); томи 1 і 2 мали шість перевидань, у т. ч. укр. та вірм. мовами; за два перші томи удостоєний Сталінської премії 1-го ст. та звання лауреата). Нагороджений медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.» (1945), орденом Трудового Червоного Прапора (1945) та орденом «Знак Почета» (1945), орденом Леніна (1953). П. у м. Москва. Свою б-ку, рукописний фонд та весь архів, а також кошти на їх зберігання передав Ін-ту економіки АН УРСР (зберігаються у відділі екон. історії Ін-ту економіки та прогнозування НАН України). Бібліогр.: Лященко Петр Иванович. 1876—1955: Библиографический указатель. К., 1961; Бібліографія основних наукових праць Інституту економіки Національної академії наук України (1936—2001). В кн.: Історія народного господарства та економічної думки України: Міжвідомчий збірник наукових праць, вип. 33—34. К., 2002. Праці: Мобилизация землевладения в России и его статистика. М.,
1905; Очерки аграрной эволюции России, т. 1: Разложение натурального строя и условия образования сельскохозяйственного рынка. СПб., 1908; Хлебная торговля на внутренних рынках Европейской России: Описательно-статистическое исследование. СПб., 1912; Зерновое хозяйство и хлеботорговые отношения России и Германии в связи с таможенным обложением. Пг., 1915; Очерки аграрной эволюции в России, т. 2: Крестьянское дело и пореформенная землеустроительная политика (Ч. 1: Первоначальное наделение и осуществление крестьянской собственности. СПб., 1913; Ч. 2: Регулирование крестьянского землевладения. Томск, 1917); История экономических учений. Л., 1924; Русское зерновое хозяйство в системе мирового хозяйства: К изучению основных тенденций мирового рынка. М., 1927; История русского народного хозяйства. М.—Л., 1927; История народного хозяйства СССР, т. 1—3. М., 1938, 1947, 1948, 1956. Літ.: Вірник Д.Ф. Життя і наукова діяльність академіка АН УРСР П.І. Лященка. «Вісник Академії наук УРСР», 1957, № 1; Лященко Петро Іванович. В кн.: Історія Академії наук УРСР. К., 1982; Сінкевич Є.Г. Петро Іванович Лященко — дослідник історії народного господарства. Херсон, 2002; Горкіна Л.П., Дерев’янкін Т.І. Видатний економіст-аграрник та історик економіки. «Економіка України», 2006, № 12. Л.П. Горкіна.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЯЩЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
