ЛЯСОТА (Ласота) фон Стеблау (Lassota fon Steblau) Epix (бл. 1550—1616) — австрійс. дипломат. Походив із понімеченого моравського шляхетського роду герба Одровонж. Н. в м. Герліц (Верхня Силезія, нині місто в Німеччині). Навч. в Лейпцизькому та Падуанському ун-тах. Потому займав різні адм. посади в Силезії (істор. слов’ян. обл. у верхній і середній течіях р. Одер) і Польщі. Служив при дворі імператора «Священної Римської імперії германської нації». Був найманцем в іспан. армії під час іспано-португальської війни 1580. Брав участь у поході австрійс. армії на Польщу 1587—88, потрапив у польс. полон, побував у Львові і залишив про це нотатки у своєму щоденнику. 1594 за дорученням герм. імп. Рудольфа II Габсбурга відвідав Запорозьку Січ з метою залучити козаків до широкої антитурец. коаліції. Щоденник Л. був оприлюднений нім. мовою в Галле (Німеччина) 1854 і 1866, частково перекладений рос. мовою і виданий у Санкт-Петербурзі 1873 (відповідний укр. переклад побачив світ 1984 у ж. «Жовтень», № 10). Щоденник вважається унікальним джерелом з історії України 2-ї пол. 16 ст. Згідно із записами Л., 1594 під час поїздки на Запороз. Січ він побував у Львові, Бродах, Почаєві, Вишнівці, Пиляві (нині село Старосинявського р-ну Хмельн. обл.), Прилуках, Погребищі, Трипіллі (нині село Обухівського р-ну Київ. обл.), Києві та ін. мі-
стах. За його словами, Київ являв собою «велике і сильно укріплене, прикрашене чудовими церквами» місто, мав «багато громадських і приватних будинків». Особливо вразили Л. Золоті ворота, Київський Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир, Софійський собор, Києво-Печерська лавра. Про Софійський собор він, зокрема, написав, що ця споруда перебуває у «великому занедбанні», однак і в такому стані не може не вражати, бо є «настільки великою і просторою, що рівною їй не може бути... Верхнє склепіння, особливо посередині, прикрашене тонкою мозаїчною роботою, підлога внизу викладена кольоровими камінцями, храм угорі має галерею (або хори), ажурні арки якої від одної до другої витесані з суцільних плит голубуватого каменю». Л. близько місяця жив на Запорожжі (о-ві Базавлук на Дніпрі), там у той час розташовувалася Січ (див. Базавлуцька Січ). У «Щоденнику» є побутові подробиці про життя січовиків, про їхній дипломатичний хист і їхні стосунки із сусідами — татарами, турками, поляками, молдованами. Є також опис того, як його (Л.) разом з рос. послом Василем Никифоровичем зустрічали («коли ми наблизилися до острова, салютували нам пострілами з важких гармат»), як проходили переговори з козацькою старшиною про допомогу запорожців герм. імп. Рудольфу II Габсбургу у війні проти Османської імперії
405 ЛЯСОТА
Сторінка рукопису Е. Лясоти фон Стеблау.
406 ЛЯТІФЕ
Б.М. Лятошинський.
тощо. Запороз. козаків Л. характеризує як «хоробрих і підприємливих людей, які з юних років займаються військовою справою і прекрасно вивчили ворога — турків і татар... Вони мають власні гармати і багато з них вміють поводитися з цією зброєю». Разом із запороз. послами Саськом Федоровичем та Ничипором, які везли листа про вимоги запорожців щодо платні за їхню службу герм. імператорові, Л. відправився до цісаря Рудольфа II Габсбурга. У «Щоденнику» є нотатки про те, як імператор їх приймав, які подарунки вручили йому козаки. До Регенсбурга (Німеччина) Л. повертався через міста Погребище, Хмільник, Меджибіж, Проскурів (нині м. Хмельницький), Волочиськ, Збараж, Вишнівець, Кременець, Олесько, Яворів, Ярослав (Польща). За результатами своїх спостережень Л. дійшов висновку, що Запороз. Січ «користувалася великим впливом не лише в Україні, але на неї оглядалася і вся Польща». «Щоденник» містить чимало геогр. і топографічних даних про Україну 16 ст., зокрема про дніпрові пороги, їхні назви, переправи. Тв.: Путевые записки Эриха Лассоты, отправленным римским императором Рудольфом II к запорожцам в 1594 г. СПб., 1873; Щоденник. «Жовтень», 1984, № 10. Літ.: Наливайко Д.C. Козацька християнська республіка: Запорозька Січ у західноєвропейських літературних пам’ятках. К., 1992; Січинський В. Чужинці про Україну. К., 1992; Doroschenko D. Die Ukraine und Deutschland. Mhnchen, 1994; Кулинич І.М. «Щоденник» Еріха Лясоти як джерело для вивчення історії України другої половини ХVI ст. В кн.: Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки, вип. 5. К., 1995. Н.В. Кривець, І.М. Кулинич.
Гол. герой багатьох Л. — житель Криму Ахмет Акай (дядько Ахмед). Серія Л. становить собою характеристичні оповіді (з елементами крутійства чи зі щирим висміюванням негативів побутової поведінки) про жителів поселення Озенбаш (Біюк-Узенбаш; нині с. Щасливе Бахчисарайського р-ну АР Крим). Багато записів Л. було видрукувано за рад. часу. Однак більшість розміщених у цих виданнях текстів через їхню специфічну літ. обробку спотворено передають зміст оригінальних (розповідних) Л. Згідно з даними дослідницьких спостережень 1990-хрр., після повернення частини кримських татар до Криму (див. Депортація кримсько-татарського народу 1944) їхні представники старшого покоління в розмовах інколи послуговувалися традиційними Л. побутового змісту. Літ.: Мирер С. Ахмед-Ахай Озенбашский. Первая книга сказок. М., 1940; Гордлевский В.А. Ахмет-Ахай. В кн.: Гордлевский В.А. Избранные сочинения, т. 4. М., 1968; Лятифе. В кн.: Музафаров Р., Короткая А. Крымско-татарская энциклопедия, т. 2. Симферополь, 1995. О.Є. Кислий.
неточності в реформі григоріанського календаря. Цим самим, за висловом єзуїтів, «Русь в упертості зміцнив». П. у м. Острог. Літ.: Мицько І.З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. К., 1990; Wielka Ilustrowana Encyklopedia Powszechna, t. 8. Krak\w; Шпізель Р.С. Научные труды медиков древнего Острога и их значение для отечественной и мировой науки. В кн.: Матеріали I—III науково-краєзнавчих конференцій «Остріг на порозі 900-річчя», ч. 2. Остріг, 1992. М.В. Кашуба.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЯСОТА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
