ЛЮБЕЦЬКИЙ ЗАМОК — археол. пам’ятка. Розташов. на крутому пагорбі-останці площею 0,3 га і відносною висотою бл. 40 м (Замкова гора, Мазепина гора) в центрі сучасного Любеча. 1957— 60 пам’ятка повністю розкопана Б.Рибаковим. Культ. шар містив матеріали милоградської культури, зарубинецької культури, роменської культури, райковецької культури, давньорус., литовськопольс. і козац. часу. Б.Рибаков ретельно дослідив виявлені тут рештки дерев’яних споруд й інтерпретував їх як замок черніг. князів кінця 11—12 ст. За матеріалами розкопок було створено макет-реконструкцію замку. Згідно з реконструкцією, укріплення замку являли собою дерев’яні стіни (утворені заповненими глиною зрубами-городнями) і 4-кутні башти. Зсередини до стін прилягали житлові та господарчі зруби-кліті. Перед єдиними воротами існував широкий сухий рів, через який був перекинутий звідний міст. Брама фланкувалася (від франц. flanquer — обстрілювати у фланг) двома баштами. У центрі замку були 4кутна башта, не зв’язана зі стінами (донжон), 3-поверховий палац і дерев’яна церква. У сх. частині замку розташовувався цвинтар.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЮБЕЦЬКИЙ ЗАМОК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
