ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКУ В РЕЖИМІ ФІНАНСОВОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ
У разі, якщо комерційний банк перебуває на другій фазі кризи, яка загрожує подальшому його існуванню і потребує негайного проведення фінансової санації, то він може бути переведений на режим фінансового оздоровлення з ініціативи НБУ. Режим фінансового оздоровлення — це система непримусових та при-мусових заходів впливу на комерційний банк, спрямованих на збі-льшення обсягу капіталу до необхідного рівня протягом визначе-ного НБУ періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності і усунення порушень, які призвели комер-ційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень. Комерційний банк переводиться в режим фінансового оздо-ровлення відповідно до постанови Правління НБУ за наявності підстав, підтверджених висновками системи банківського на-гляду та відповідного регіонального управління Національного банку України. Банк може бути переведений в режим фінансо-вого оздоровлення на строк не більш як 12 місяців. За наявності обгрунтованих підстав для успішного завершення виконання програми санації цей строк може бути продовжений ще на 6 мі-сяців. Підставами для переведення комерційного банку у режим фі-нансового оздоровлення можуть бути такі: • віднесення банку до категорії проблемних; • відсутність необхідного рівня капіталу; • порушення встановлених норм банківського законодавства. Основою санаційної концепції мають бути санаційні заходи, спрямовані на локалізацію та «лікування» причин кризи, а не на-слідків їх прояву. В цілому, санаційні заходи слід здійснювати в двох напрямках. 1. Нейтралізація можливих причин кризи та зумовлених ними «слабких місць». 2. Виявлення та розвиток сильних сторін об’єкта санації. Програма фінансової санації розробляється безпосередньо ба-нком і має містити такі пункти: • аналіз чинників, що призвели до погіршення фінансового стану та збиткової діяльності банку; • каталог санаційних заходів з розрахунком економічного ефе-кту від їх здійснення і календарним графіком реалізації заходів; • прогнозні показники діяльності банку на період завершення проведення заходів фінансової стабілізації; • бюджет витрат щоквартально в цілому по банку та з розподі-лом за філіями. Програма фінансового оздоровлення затверджується Радою та Правлінням комерційного банку і надсилається для узго-дження відповідному регіональному управлінню НБУ. Регіона-льне управління проводить її експертизу на предмет ефективно-сті та відповідності вимогам НБУ і подає разом з висновками відповідному департаменту системи банківського нагляду. Піс-ля цього здійснюється комплекс заходів щодо реалізації про-грами. Найважливішою складовою програми фінансового оздоров-лення банку є каталог санаційних заходів. Основні групи та види санаційних заходів, до яких може вдатися комерційний банк, на-ведено у формі таблиці1. Враховуючи ту обставину, що збитки від кредитних операцій, як правило, є основною причиною кризи, у програмі санації слід передбачити заходи щодо зниження кредитних ризиків. До таких заходів можна віднести: • диверсифікацію кредитного портфеля; • перманентну роботу з підвищення кваліфікації фахівців кре-дитних відділів; • виконання вимог НБУ щодо формування страхових (резерв-них) фондів; • супроводження кредитів (контроль за цільовим та ефектив-ним використанням коштів позичальника); • створення банку даних недобросовісних позичальників; • поширення практики консорціумного кредитування. Таблиця 1 КАТАЛОГ САНАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ Тип заходів Заходи 1. Реструктуризація капіталу • Санація балансу; • збільшення власного капіталу; • поповнення резервів; • конверсія боргу у власність; • диверсифікація пасивів; • реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення тощо) 2. Зниження витрат • На утримання (поточний ремонт) власних та орендова-них основних засобів, нематеріальних активів, службових приміщень; • на придбання основних фондів та їх технічне переозбро-єння; • на маркетинг і рекламу; • на представницькі потреби; • на утримання службового легкового автотранспорту та мобільних засобів зв’язку; • на сплату клієнтам підвищених відсотків за депозитами; • на господарські цілі та службові відрядження, • на утримання обслуговуючого та основного персоналу, включаючи оптимізацію штатного розпису 3. Відновлення або поліпшення лікві-дності та плато-спроможності • Залучення коштів власників (збільшення статутного ка-піталу); • одержання стабілізаційної позики; • залучення коштів на міжбанківському ринку капіталів; • продаж власної іноземної валюти, цінних паперів та ін-ших дохідних активів; • припинення нарахування та виплати дивідендів акціоне-рам (учасникам); • припинення нарахування та сплати відсотків за депози-тами працівників банку і членів їхніх родин 4. Реструктуризація активів • Ліквідація збиткових філій; • диверсифікація активів у напрямі підвищення їх ліквід-ності; • інвентаризація заборгованості; • реалізація предметів застави; • заміна заставленого майна на більш ліквідне; • оголошення боржників банкрутами; • інші методи рефінансування заборгованості клієнтів 5. Запровадження або підвищення ефективності сис-теми банківського контролінгу • Запровадження системи внутрішнього аудиту; • стратегічне планування; • бюджетування, аналіз та контроль; • система раннього попередження та реагування; • система управління ризиками Важливий напрямок фінансового оздоровлення комерційного банку пов’язаний з підвищенням рівня його ліквідності. Це знач-ною мірою залежить від ефективності управління нею. У ході ан-тикризового управління ліквідністю та фінансуванням комерцій-ного банку за доцільне вважається врахування рекомендацій так званого Базельського комітету. Рекомендації зводяться до необ-хідності прогнозування ймовірних змін у структурі активів і па-сивів, позабалансових вимог і зобов’язань банківських установ за трьома сценаріями: • за звичайного стану фінансів; • за умов кризової ситуації в окремому банку; • за загальної кризи на грошово-кредитному ринку. У разі виникнення потреби в негайній мобілізації коштів за рахунок реалізації активів Базельський комітет рекомендує бан-кам розробляти орієнтовні графіки їх продажу з урахуванням особливостей кожного із зазначених варіантів, які тією чи іншою мірою можуть впливати на рівень ліквідності кожного з елемен-тів активів. Підкреслимо, що комерційному банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення, забороняється: • залучати вклади фізичних осіб, відкривати нові депозитні рахунки та поповнювати діючі; • розширювати коло фізичних і юридичних осіб — клієнтів банку з обслуговування їх операцій на ринку цінних паперів, у тому числі пов’язаних з веденням рахунків депозитарного обліку; • придбавати корпоративні права (розміщувати кошти у стату-тні фонди) інших юридичних осіб; • надавати гарантії, поручительства, бланкові та пільгові кре-дити; • виконувати нові довірчі операції (залучати та розміщувати кошти, здійснювати управління цінними паперами) за доручен-ням клієнтів на період фінансового оздоровлення. У разі переведення комерційного банку в режим фінансового оздоровлення Національний банк України відкликає в комерцій-ного банку ліцензію на проведення операцій з касового виконан-ня Державного бюджету, у тому числі ведення бюджетних раху-нків клієнтів та рахунків державних позабюджетних фондів. Може бути відкликана також ліцензія на проведення банківських операцій, пов’язаних з випуском цінних паперів та обслуговуван-ням відповідних операцій клієнтів. Зауважимо, що режим фінансового оздоровлення є привенти-вним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосу-ванням санкцій, передбачених Законом України «Про банки і ба-нківську діяльність». Контроль за діяльністю комерційного банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення, здійсню-ється всіма рівнями системи банківського нагляду НБУ. У разі ефективного виконання заходів, передбачених програ-мою фінансового оздоровлення, поліпшення фінансового стану та додержання економічних нормативів діяльності комерційного банку, який діє у режимі фінансового оздоровлення, банк пере-водиться в загальний режим роботи. Підставою для завершення фінансового оздоровлення комерційного банку є досягнення ним необхідного рівня обсягу капіталу, що має підтверджуватись ма-теріалами звітності та актами інспекторських перевірок. Рішення про відміну режиму фінансового оздоровлення і переведення ко-мерційного банку в загальний режим діяльності приймається Правлінням НБУ за поданням відповідного департаменту систе-ми банківського нагляду на підставі клопотання відповідного ре-гіонального управління НБУ (або без наявності такого) та офор-млюється відповідною постановою. У разі, якщо програма фінансового оздоровлення не виконана протягом встановленого строку й основні показники діяльності банку не поліпшилися або погіршились, Правління НБУ за по-данням відповідного департаменту системи банківського нагляду та на підставі висновку регіонального управління НБУ приймає рішення про відміну режиму фінансового оздоровлення та про ліквідацію комерційного банку. Протягом 1999 року в режим фінансового оздоровлення було переведено 15 банків, а по 18 банках було прийнято рішення про відміну такого режиму. Щодо більшості з цих банків було прийнято рішення про ліквідацію. Кілька банків переведені на загальний режим діяльності, тобто їх санація була успішною. Загалом можна зробити висновок, що незважаючи на значний обсяг роботи, яка проводиться НБУ в напрямку сприяння фі-нансовому оздоровленню комерційних банків, переважна біль-шість суб’єктів банківської діяльності, які перебувають у кризі, не в змозі подолати свої проблеми і підлягають ліквідації. Тому доцільніше було б переводити на режим санації не всі банки, що опиняються у фінансовій кризі, а лише ті з них, які є сана-ційно спроможними. Банк має переводитися в режим санації лише після подання ним обґрунтованого плану санації з висно-вками санаційного аудиту та переліком потенційних санаторів, зазначенням строків і графіків капіталізації, формування обов’язкових резервів тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКУ В РЕЖИМІ ФІНАНСОВОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»
