ЛУЦЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА — навч. заклад, заснований бл. 1617 Луцьким Хрестовоздвиженським (Чеснохрестським) братством (див. Луцьке братство). Діяльну участь у її створенні взяли Л.Древинський, Д.Малинський, А.Пузина. Зберігся рукопис (нині він знаходиться в Бібліотеці національній України імені В.І. Вернадського), до якого 1624 були переписані документи про структуру та пед. засади школи — її
статут (ґрунтувався на «Порядку шкільному» Львівської братської школи) і «Артикули шкільні» (правила поведінки для учнів). Програма навчання була наближеною до програми Львів. братської школи. Тут опановували різні предмети й мови. Високо було поставлено спів, причому учні користувалися партесами на 6, 8 і більше голосів (див. Партесний спів). Перед прийняттям до школи встановлювався триденний іспитовий термін. Напрям студій для вихованців визначався індивідуально, з урахуванням віку учня, його нахилів і здібностей. У час свого розквіту школа належала до провідних в Україні братських шкіл. Деякі її учні та вчителі, як свідчать публікації, уміли складати вірші. Так, у виданому 1628 у зв’язку зі смертю священика братської церкви Івана Василевича збірнику «Лямент» вміщено «Трен нищих спудеєв школи братської Луцької» за підписом «пенітарха» Григора Соминовича — школяра, який відповідав за порядок і дисципліну в школі. З братською школою були пов’язані, зокрема, Іван Карпович, автор «Елегії» в тому ж збірнику, і луцький міщанин Степан Полумеркович — автор вірша з приводу похорону Василини Яцківни. Учителями школи були ченці Луцького братського монастиря Єлисей (Ілковський; керівник школи 1628, відомий також як композитор), Павло (Босинський; бакалавр, тобто вчитель 1634), ігумен Августин (Славинський; викл. риторики, філософії і математики в серед. 17 ст.), можливо, також Зосима (Согникевич), маляр Йов (Кондзелевич). Крім синів правосл. міщан і шляхтичів (див. Шляхта), у школі навч. незаможні школярі (павпри), які збирали милостиню, співаючи по вулицях. Літ.: Памятники, изданные Киевской комиссией для разбора древних актов, т. 1—3. К., 1897—1898; Харлампович К. Западнорусские православные школы ХVI и начала ХVII веков, отношение их к инославным, религиозное обучение в них и заслуги их в деле защиты православной веры и церкви. Казань, 1898; Архив Юго-Западной России, ч. 1, т. 6. К., 1908; Курганович С. Дионисий Жабокрицкий, епископ Луцкий и Острожский: Историко-биографический очерк. К., 1914; Ісаєвич Я. Братства і їх роль у
розвитку української культури ХVI— ХVIII ст. К., 1966; Дзюба Е.Н. Просвещение на Украине (вторая половина ХVI — первая половина ХVII вв.). К., 1987; Пам’ятки братських шкіл на Україні (кінець ХVI — початок ХVII ст.): Тексти і дослідження. К., 1988; Історія української культури, т. 2—3. К., 2001—03; Isaievych Ia. Voluntary Brotherhood: Confraternities of Laymen in Early Modern Ukraine. Edmonton— Toronto, 2006. Я.Д. Ісаєвич.
ідей (див. Комунізм) і антиурядовій діяльності. 16 грудня 1932 волин. воєвода видав постанову про її ліквідацію. Літ.: Савчук Б. Волинська «Просвіта». Рівне, 1996; Пономаренко С. З історії заснування товариства «Просвіта» у Луцьку. «Науковий вісник Волинського державного університету: Серія Історія», 1997, № 3; Філіпович М. Українські школи та Луцька «Просвіта» у 20—30-х рр. XX ст. «Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей Волинського державного університету», 1999, вип. 4. О.В. Малюта.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛУЦЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
