ЛУГАНСЬК (1935—58 та 1970— 90 — Ворошиловград) — місто, адм. центр Луганської області. Розташов. в пн.-сх. частині Донбасу при впадінні р. Вільхова в р. Лугань (прит. Сіверського Дінця, бас. Дону). Вузол залізничних і автомобільних шляхів. Аеропорт. Населення 442 тис. осіб (2008). Археологічна спадщина тутешніх земель дуже різнорідна, у минулому ця територія була частиною Великого Степу. Нині активну роботу з її вивчення здійснює «Луганська археологічна спілка». Історія міста тісно пов’язана зі становленням металургійної та кам’яновугільної пром-сті України. 14 листопада 1795 рос. імп. Катерина II, з ініціативи командувача Чорноморським флотом ад-
Луганськ. Пам’ятник Ливарнику. Скульптор М. Можаєв, майстерливарник П. Кірсанов. 1995, 2008.
мірала М.Мордвінова, підписала указ про закладення держ. ливарно-гарматного з-ду біля р. Лугань (до того це була територія Луган. пікінерського полку, ще раніше — Слов’яно-Сербії — прикордонної зони між Запорожжям та Областю Війська Донського). Вибір конкретного місця для будівництва та саме буд-во були доручені шотландському підприємцю Карлу Гаскойну. З-д (названий спочатку Катеринославським, а 1797 — Луганським; див. Луганський ливарний завод) заклали поруч із с-щем Кам’яний Брід. На новобудову запросили майстрів з Англії, а також прислали кваліфікованих робітників (разом з їхніми сім’ями, всього 575 осіб) з Олонецьких і Липецьких з-дів
Росії. Для допоміжних робіт до з-ду приписали селян ближніх держ. сіл (див. Приписні селяни): Фащівки, Оріхового, Петропавлового і Городища. На буд-во (в цілому воно продовжувалося майже 10 років) залучали військовослужбовців і засланих. З-д випускав військ. продукцію для Чорноморського флоту та військ, розташов. на пд. Російської імперії (особливо відзначився в період Кримської війни 1853—1856). У міжвоєн. час виготовляв також на приватні замовлення с.-г. техніку, обладнання для млинів, винокурень, цукрових з-дів тощо. 1821 селища Луганський Завод і Кам’яний Брід злилися в єдине господарськоадм. ціле. Напередодні 1861 тут мешкали 9 тис. жителів. 9 листопада 1882 Луганський Завод із прилеглим с-щем Кам’яний Брід став повітовим центром Катеринославської губернії. Новий поштовх розвиткові міста надало буд-во залізниці Л.—Дебальцеве (нині місто Донец. обл.), 1874 тут розпочався регулярний рух поїздів. 1897 Л.— Дебальцеве з’єднали з Азовською залізницею. До кінця 19 ст. місто перетворилося на багатогалузевий пром. центр (у 1898 тут діяло 58 пром. підпр-в; найбільшим був Луганський паровозобудівний завод). Згідно з даними перепису 1897, у місті мешкало 34 222 особи, з них за віросповіданням: 70 % — православні, 20 — євреї, 4 — католики (переважно поляки), 4 % — лютерани (переважно німці). Екон. бум кінця 19 — поч. 20 ст. в Рос. імперії істотно позначився на розвиткові міста (напередодні Першої світової війни Л. нараховував уже 68,5 тис. жителів). Як робітн. центр Л. 1917 активно підтримав владу рад (6 червня 1924 ЦВК СРСР «за революційні заслуги» нагородив місто Червоного Прапора орденом). На поч. 1919, наприкінці 1919 і на поч. 1920 Л. — центр Донецької губернії. Укр. влада майже не контролювала місто, опонентами більшовиків тут були донські козаки. Від 1938 — центр Ворошиловградської обл. (1958—70 та від 1990 — Луган. обл.). На початку окупації вермахтом території УРСР (див. Друга світова війна) навколо міста на-
283 ЛУГАНСЬК
284 ЛУГАНСЬКА
Луганск, 2004; Історія Луганського краю. Луганськ, 2008. Д.С. Вирський.
Луганськ. Пам’ятник Карлу Гаскойну. Фото початку 21 ст.
прикінці 1941 точилися тривалі бої. Місто зазнало значних руйнувань (втрати склали понад 1 млрд карбованців). Окуповане від 17 липня 1942 до 14 лютого 1943. У цей час у Л. існували осередки руху Опору (див. Рухи Опору 1939—1945), в околицях діяв партизан. загін. Повоєнна відбудова міста була проведена на засадах нового — більш продуманого — планування і надала Л. сучасних рис. На поч. 21 ст. у місті працювало 87 пром. підпр-в (провідна галузь — машинобудування). Водночас воно стало крупним культ. і наук. центром (див. Луганський національний університет, Луганський краєзнавчий музей). Особливістю етнічного складу його мешканців є високий відсоток — 47 % (2001) — росіян. Істор. пам’ятки: Парк-музей половецьких кам’яних баб у сквері Луган. нац. ун-ту, Будинок-музей В.Даля. З Л. пов’язані життя та діяльність лексикографа В.Даля, військ. і держ. діяча К.Ворошилова, поета В.Сосюри, легкоатлета С.Бубки. Літ.: Самков П.С. История Луганского паравозостроительного завода (1896—1905 гг.). Автореф. дис. ... канд. истор. наук. Ворошиловград, 1952; ІМіС УРСР. Луганська область. К., 1968; Луганск: Исторический очерк. Донецк, 1969; Алексеева Л.И. Ворошиловград: Путеводитель. Донецк, 1986; Луганские локомотивы: люди, годы, факты: Хроника 100-летней жизни луганских локомотивостроителей. Луганск, 1996; Куромія Гіроакі. Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870—1990-ті роки. К., 2002; Подов В.И. История Донбасса, т. 1—3.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛУГАНСЬК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
