ЛОСЕНКО Антон Павлович (10. 08(30.07).1737—04.12(23. 11).1773) — живописець, рисувальник, педагог, культ. діяч. Академік петерб. Академії мист-в (1770), професор (1772). Основоположник рос. істор. живопису. Н. в м. Глухів у козац. родині. Навч. в Глухівській школі співу та інструментальної музики. Рано став сиротою. У 7 років (1744) направлений у Придворну співоцьку капелу. 1753 (через пов’язану з віком зміну голосу) відданий на навчання до кріпацького живописця графа П.Шереметьєва — портретиста І.Аргунова (1729—1802). 1758 зарахований графом І.Шуваловим до петерб. Академії мист-в, де
Лосенко А. Андрій Первозваний. 1764. Оригінал зберігається у Державному Російському музеї (м. Санкт-Петербург, РФ).
навчався під кер-вом французьких художників Л.-Ж.Ле-Лоррена (1715—59) та Ж.-Л.Девельї (1730—1804). 1760 написав портрети президента петерб. Академії мист-в графа І.Шувалова, поета А.Сумарокова. Від вересня цього ж року вдосконалював свою майстерність у Ж.Рету (1692—1768) в Парижі (Франція). Створив там велику картину на євангельський сюжет «Чудесный лов рыбы». 1762 повернувся до Санкт-Петербурга. Написав портрети вел. кн. Павла Петровича (майбутній імп. Павло I; «Портрет Великого князя Павла Петровича в детстве», засновника першого російського публічного театру Ф.Волкова і актора Я.Шумського. 1763—65 знову вчився в Парижі у майстерні істор. живопису Ж.-М.Вьєна (1716—1809). Там він написав, зокрема, «Смерть Адониса», «Андрей Первозванный» (обидві 1774), «Жертвоприношение Авраама (Авраам приносит в жертву сына своего Исаака)» (1765). Від 1766 вивчав античність і копіював майстрів Відродження в Італії, написав полотно «Зевс и Фетида» (1769). У його картинах початку й середини 1760-х рр. на бібл. сюжети відчутні зв’язки з мист-вом пізнього бароко, наступні праці (зокрема «Авель» и «Каин», обидві 1768) позначені рисами класицизму. 1769 повернувся в С.-Петербург. 1770 створив картину на тему давньоруської історії — «Владимир и Рогнеда», яка стверджувала рів-
ноправність нац. історії з історією антич. світу. За неї отримав звання академіка. Цього ж року зайняв посаду ад’юнкт-професора петерб. Академії мистецтв. 1772 став професором і директором (спільно з франц. скульп. Н.-Ф.Жилле, 1709—91) петерб. Академії мист-в. Створив перший в Російській імперії посібник з худож. анатомії під назвою «Изъяснение краткой пропорции человека, основанной на достоверном исследовании разных пропорций древних статуй, старанием Императорской Академии художеств профессора живописи господина Лосенка для пользы юношества, упражняющегося в рисовании, изданное». Підготував рекомендації щодо роботи над істор. картиною. Працював над полотном «Прощание Гектора с Андромахой» (1773, не закінчена; у піднесених образах у ній втілено ідею патріотичного подвигу, готовності до самопожертви). 1773 (на 37 році життя) почав тяжко хворіти і невдовзі помер. Похований на Смоленському кладовищі в м. С.-Петербург. Його пед. діяльність, а також його підручник (ним користувалися до серед. 19 ст.) істотно вплинули на розвиток худож. освіти в Рос. імперії. Картини Л. зберігаються в музеях Росії, Білорусі, України («Авель» — у Харків. худож. музеї). Літ.: Каганович А.Л. Антон Лосенко и русское искусство середины ХVIII ст. М., 1963; Гаврилова Е.И. Антон Павлович Лосенко. Л., 1977; Її ж. Антон Лосенко и его наследие. «Художник», 1988, № 7; Молева Н.М. Выдающиеся русские художники-педагоги. М., 1991. Н.Г. Ковпаненко.
обл.), у серед. 17 ст. в місті був збудований Лосицький острог. Дорога існувала у двох варіантах: довшому — бл. 230 км (називався верхньою дорогою) — та коротшому — бл. 220 км (називався нижньою дорогою). Загалом вона проходила від верхів’їв річок Мож (Мжа; права притока Сіверського Дінця, бас. Дону) і Коломак (ліва притока р. Ворскла, бас. Дніпра) до міст Путивль і Рильськ (нині місто Курської обл., РФ). Вона вела, зокрема, через Ровен і Козацьку Могилу, через броди на р. Ворскла — Немеря та в Лосичах, через броди на р. Псел (прит. Дніпра) — Щетинин Ровенок (нині с. Щетини Кролевецького р-ну Сум. обл.), Бісищев та Липинський, а звідти — на р. Сейм (прит. Десни, бас. Дніпра) до бродів у р-ні Путивля або Рильська — Білі Береги, Зимов’є, Мокошевичі, Бунякін, Кориж, Пневицьк. У 16—17 ст. цією дорогою від її пд. краю до Путивля або Рильська колони з обозом добиралися за 10 днів, сторожові роз’їзди — за 4, а гінці-кур’єри — за 2 дні. Літ.: Багалей Д.И. Материалы для истории колонизации и быта Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний в XVI—XVIII вв., т. 1. Х., 1886; Звагельський В.Б. Лосицька дорога. «Сумська старовина», 1999, № 5/6. В.В. Пришляк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛОСЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
