ЛОЗОВСЬКИЙ Лесь (Олександр Кирилович; 12.09(30.08).1900— 22.03.1922) — графік. Н. в м. Київ. Син акторки й молочаря. Виховувався на селі (Погребищенська волость Бердичівського пов.). Навч. в Київ. худож. (майстерня М.Козіка) та Строгановському (в м. Москва) уч-щах. Повернувшись до Києва, 1918 продовжив навчання в Укр. держ. академії мист-в (послідовно в майстернях: спочатку В.Кричевського, потім Г.Нарбута, з яким був особливо близький, згодом М.Бойчука, потому В.Меллера). Намалював кілька карикатур для рукописного ж. «Елеас» (1919). Брав участь у звітних виставках академії (березень 1920 та осінь 1921). На 2-й з цих виставок представив портрети (темпера на дереві) Г.Сковороди та В.Леніна (останній виконаний з натури, ймовірно, під час перебування Л. у Москві). Відомо, що існував також ін. варіант портрета Г.Сковороди, який, однак, не зберігся. Створив малюнки до обкладинок збірок П.Тичини («Соняшні кларнети», 2-ге вид., «Замісць сонетів та октав», «Плуг»; усі три — Київ, 1920), М.Кобилянського (1920), М.Коцюбинського (1922), С.Васильченка (серію з 5-ти підготовлених ним обкладинок мав перекладач і бібліофіл Г.Кочур, усі — 1922), а також до кількох видань нот (різні роки). Розробив особливий шрифт, пристосований для умов зруйнованої поліграфії. У зв’язку з хворобою Г.Нарбута (п. 23 травня 1920) до-
писав за вчителя текст жартівливого диплома на звання «магістра шляхології» для приватної вечірки, присвяченої ювілею С.О.Єфремова (відбулася 27 березня 1920). Працював над оздобленням «ревфутпоеми» М.Семенка «Тов. Сонце» (не опублікована). Його творчість високо оцінювали мистецтвознавці 1920-х рр. М.Бурачек, Ф.Ернст, М.Голубець, Д.Зубар, Д.Чукин, А.Новак. Він вважався одним з найобдарованіших послідовників Г. Нарбута. Убитий у м. Київ. Згідно з відомостями, що поширювались у середовищі київ. інтелігенції, виконавці вбивства на подушці покійного, довкола голови, розклали коштовності, вказуючи цим на політ. характер убивства. Однак офіційна преса писала лише про мотив грабунку. Газ. «Пролетарская правда» в травневому номері 1922 повідомила: «В ночь на 22 марта по Вознесенскому сп.[уску], в д.[оме] № 27, кв. 6, неизвестными злоумышленниками убит гр.[ажданин] Александр Лозовский. Убийство совершено с целью грабежа». Посмертно твори Л. експонувалися в Празі (Чехословаччина; 1924, 1933) й Берліні (Німеччина; 1933). Його роботи зберігаються у Національному художньому музеї України (Київ), Рос. держ. архіві літератури й мист-ва (Москва) та в приватних збірках. 1969 портрет Л. виконала А.Іванова. Літ.: Дінцес Л. Осіння виставка Української академії мистецтв. «Шляхи мистецтва» (Х.), 1922, число 1; Осіння виставка Української академії мистецтв у Київі. «Громадський вістник» (Львів), 1922, 16 липня, ч. 117; Георгій Нарбут: Посмертна виставка творів. [Каталог], К., 1926; Ернст Ф. Георгій Нарбут та нова українська книга. «Бібліологічні вісті» (К.). 1926. № 3; Бурачек М. Спогади про Г.І.Нарбута. «Бібліологічні вісті» (К.), 1927. № 1; Коряк В. Хвильовистий соціологічний еквівалент. Б/м., 1927; Ковжун П. Олександер Лозовський. «Українське мистецтво» (Львів), 1930, ч. 4; Лісовський Р. Спомини про Г.Нарбута. «Книголюб» (Прага), 1930, кн. 3; Диченко І. До портрета художника. «ЛУ», 1969, 20 червня, № 49; Білокінь С. Художник Лесь Лозовський. «Образотворче мистецтво», 1981, № 5; Його ж. Другий після Нарбута: Невідоме про Леся Лозовського. «Україна», 1989, № 5 (1669), 29 січня; Його ж. Каталог 2-ї звітної виставки Української державної академії мистецтв
(УДАМ): Осінь 1921 року. В кн.: Студії мистецтвознавчі, ч. 3 (19). К., 2007. С.І. Білокінь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛОЗОВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
