ЛОГАНОВСЬКИЙ Мечислав Антонович (1895—29.07.1938) — революціонер, розвідник, перший
офіц. дипломатичний представник УСРР в Польщі. Н. в м. Кельці (нині м. Кельце, Польща). Від 1914 — член Польс. соціаліст. партії, входив до складу її моск. к-ту. Був особисто знайомий з Ф.Дзержинським та багатьма діячами польс. революц. руху. У листопаді 1917 брав участь у революц. подіях у Москві. Від 1918 — член РКП(б). 1919 закінчив 1-ші Моск. курси червоних командирів. Від травня 1920 — начальник і воєнком Реєстраційного відділу штабу 15-ї армії А.Корка в складі Зх. фронту (команд. — М.Тухачевський). Брав участь у польсько-радянській війні 1920, від серпня — комендант і воєнком Білостоцького округу. Співпрацював з Тимчасовим революц. к-том Польщі, займався організацією артилерії Польс. Червоної армії. У лютому 1921 став уповноваженим іноз. відділу ВЧК (див. ВЧК). Від квітня цього ж року — повноважний представник УСРР у Польщі, а також делегат РСФРР з репатріації, 2-й секретар повноважного представництва СРСР і водночас кер. об’єднаної резидентури ВЧК/ДПУ РСФРР та військ. розвідки у Варшаві. Згідно з деякими джерелами, був особисто причетним до організації кількох терористичних актів у Варшаві. 1923 нагороджений орденом Червоного Прапора РСФРР. Від вересня 1923 (за ін. даними — з 1922 або 1924) — 1-й секретар представництва СРСР в Австрії. Від листопада 1925 — член колегії та зав. відділу Балт. країн і Польщі (до 1926) і політ. відділу (1926— 27) наркомату закордонних справ СРСР. М.Василенко у своїх щоденниках згадує його як активного учасника переговорів 1926 між СРСР (представниками Росії, України і Білорусі) і Литвою з приводу визначення долі комплексу архів. документів Литовської метрики. 1927—31 — на дипломатичній роботі у Фінляндії (березень—квітень 1927) й Персії (нині Іран), 1931—34 — у центр. апараті наркомату закордонних справ СРСР. Згодом — заст. наркома зовн. торгівлі СРСР і з 1937 — заст. наркома харчової пром-сті СРСР. У травні 1937 заарештований на підставі сфальсифікованого
звинувачення в належності до контрреволюц. «Польської військової організації». За вироком Військ. колегії Верховного суду СРСР від 29 липня 1938 страчений. Реабілітований 12 грудня 1956. Літ.: Беседовский Г. На путях к термидору. М., 1997; Лурье В.М., Кочик В.Я. ГРУ: Дела и люди. СПб., 2002; Василенко М.П. Вибрані твори, т. 3: Спогади, щоденники, листування. К., 2008. І.Б. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛОГАНОВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
