ЛОБОДОВСЬКИЙ (;obodowski) Юзеф (псевдоніми — Кравченко, Стефан Курилло, Маїнський, Марієнгольц, Пшонка, С.К. Шперач; 19.03.1909—18.04.1988) — польс. письменник, перекладач, публіцист, українознавець. Н. в с. Пурвішки (нині село Сувалківського воєводства, Польща), в сім’ї офіцера рос. армії. Мав по батьковій лінії предка з укр. козаків (сам вів свій родовід від гетьмана Г.Лободи). Раннє дитинство провів у Любліні (нині місто в Польщі). Від 1914, після початку Першої світової війни, і до 1917 мешкав у Москві. Потім переїхав до м. Єйськ (нині місто Краснодарського краю, РФ), жив там серед українців. 1922 повер-
Лободовський Ю. «PieСЅ o Ukrainie». Париж, 1959. Обкладинка.
утрачений у Варшаві під час Другої світової війни). Під час німецько-польської війни 1939 служив у 10-му полку кінних стрільців; був інтернований в Угорщині. Від листопада 1939 жив у Франції, 1940 деякий час перебував під арештом. 1941 перебрався до Іспанії, там знову був арештований і до 1943 утримувався в тюрмі. Опанував іспанську мову. По завершенні війни замешкав у Мадриді, навч. в Obra Cat\lica de Asistencia Universitaria. 1949 став співзасн. і співробітником польс. редакції «Радіо Мадрид» (працював там до 1975). Займався перекладами з іспанської на польську. Писав і на українську тематику. В збірці віршів «Молитва на війну» (1947) оплакав трагедію М.Хвильового, М.Скрипника, А.Крушельницького та ін. діячів укр. к-ри, які загинули в роки комуніст. терору в УСРР 1930-х рр. Був одним з гол. експертів в укр. справах паризької «Kultury». 1952 оприлюднив у цьому виданні свою програмну статтю «Przeciw upiorom przeszlos`ci» («Проти примар минулого») про польсько-укр. відносини. В ній, зокрема, написав, що «терен, на якому відбуваються нечисленні польсько-українські зустрічі, є таким наїжаченим колючими загорожами, перекопаний вовчими ямами, засмічений взаємними упередженнями й підозрами, просякнутий затхлою водою анахронічних думок, що слід його хоча б частково очистити й дренажувати, бо інакше загубимося в ньому без порятунку». Через ревізію польсько-укр. стосунків намагався поєднати обидва народи. Редакція часопису виразно солідаризувалася з позицією автора в ред. примітці. У наступні роки написав кілька нових збірок поезій, зокрема «Касиди й газелі» (1961) та «На півдорозі» (1972). Оприлюднив 4 повісті, що містять спогади про дитинство («Очерети», 1955; «У станиці», 1958; «Шлях назад», 1961) та юність («Діяльність Юзефа Закревського», ч. 1—4, 1965—70). Вважав себе продовжувачем «української школи» в польській літературі. Загалом присвятив своїй першій Батьківщині (так називав Україну) та її діячам по-
ему «Похвала Україні» (укр. переклад С.Гординського), кілька збірок поезій (серед них «Золота грамота», 1954, укр. переклад фрагментів — С.Гординського, Л.Полтави та Я.Славутича), чимало віршів: «Пісня про Україну» (1959, паралельно — польс. оригінал і укр. переклад С.Гординського), «Полісся», «Волинські думи», «Гуляйполе», «Київські ворота», «Дума про отамана Петлюру», «Юрію Косачеві», «Т.Шевченко», «Українським поетам», «Видіння», «Митрополит Андрей Шептицький» та ін. У своїй творчості не раз звертався до образів з укр. фольклору: Мавки, Купали (див. Купала), вовкулаків, примар. Перекладав на польс. мову Т.Шевченка, Лесю Українку, С.Гординського, Л.Полтаву, Я.Славутича. Опублікував низку перекладів творів укр. поетів у зб. «Банкет зачумлених» (1954). У польс. та укр. еміграційній періодиці, зокрема в паризьких часописах «Kultura» та «Zeszyty historyczne» Є.Ґедройца, вмістив кілька статей про І.Багряного, Б.Бойчука, Д.Донцова, Лесю Українку, М.Ореста, М.Рильського та ін. укр. письменників, про репресії в Україні 1930-х рр. Лауреат численних літ. нагород, зокрема паризької «Kultury» (1961), Фундації А.Южиковського в Нью-Йорку (1967) та ін. Польс. еміграційним урядом нагороджений орденом «Polonia Restituta» (1985). П. у м. Мадрид (Іспанія), похований у Любліні. Окремі вірші Л. на укр. мову перекладали С.Гординський, Л.Полтава, Б.Кравців, В.Лесич, Я.Славутич, Л.Храплива-Щур та ін. О.Тарнавський написав розвідку-спогад «Юзеф Лободовський». Тв.: єobodowski J. Zapoznana strona zagadnienia (Odpowiedz` Nr. 12 na ankiet=). «Biuletyn polsko-ukrain`ski», 1938, nr. 6 (245); Kuryllo St. [;obodowski J.] Pantelejmon Kulisz wobec Polako`w. «Problemy Europy Wschodniej», 1939, nr. 1, styczen`; Його ж. Szewczenko wobec Niemiec. Там само, 1939, nr. 7/8, lipiec—sierpieЅ; Przeciw upiorom przeszlos`ci. «Kultura», 1952, nr. 2/3 (52/53); Ukrain`ska literatura emigracyjna. Там само, 1952, nr. 4 (54); Scylle i Charybdy ukrain`skiej poezji. Там само, 1954, nr. 5 (79) — 6 (80); Zlota hramota. Pary], 1954; Pies`n` o Ukrainie. Pary], 1959; O Maksymie Rylskim. «Kultura», 1966, nr. 7/8 (225/226); Dzieje osiemdziesi=ciolecia: [Рецензія на:] Iwan Ke-
dryn. [ycie—wydarzenia—ludzie: Wspomnienia i komentarze. Nowy Jork, 1976. «Kultura», 1977, nr. 5 (356); Dmytro Doncow: [ycie i dzialalnos`c`. «Zeszyty historyczne», 1981, nr. 55; Falszywa historia Ukrainy: [Рецензія на:] Wladyslaw A. Serczyk. «Historia Ukrainy». Wroclaw, 1979. «Zeszyty historyczne», 1981, nr. 56; Похвала Україні (пер. з польс.). «Україна», 1992, № 34; Пісня про Україну — Pies`n` o Ukrainie. Львів, 1996; [ywot czlowieka gwaltownego: Wspomnienia. Warszawa, 1998. Літ.: Кедрин І. Життя—події—люди: Спомини і коментарі. Нью-Йорк, 1976; Kedryn I. Biale kruki. «Kultura», 1977, nr. 10 (361); B-czkowski W. Karta z historii stosunk\w polsko-ukrain`skich: Biuletyn Polsko-Ukrain`ski. «Niepodleglos`c`» (Nowy York — Londyn), 1986, t. 19; 1988, t. 21; 1991, t. 24; Сірик Л. Українська тематика в творчості Юзефа Лободовського. «Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze», 1988, nr. 6/7; Iwaniuk W. Ci, co odeszli: Jо`zef ;obodowski. «Kultura», 1988, nr. 12 (495); Лужний Р. Йосиф Лободовський. «Сучасність», 1989, ч. 7/8; Доценко Р. «За вашу і нашу свободу». «Україна», 1992, № 34; Korek J. Paradoksy paryskiej «Kultury»: Ewolucja myСli politycznej w latach 1947—1980. Stockholm, 1998; Kowalczyk A.S. Giedroyc i «Kultura». Wroclaw, 1999; Народ безсмертний: Юзеф Лободовський про українців і поляків: Матеріали, спомини й інтерв’ю. Перемишль—Львів, 1999; Осадчук Б. Україна, Польща, світ: Вибрані репортажі та статті. К., 2001; Роль паризької «Культури» в становленні українсько-польського взаєморозуміння: Збірник наукових праць Міжнародного круглого столу, Київ, 25—26 травня 2002 р. К., 2002; Jerzy Giedroyc — Emigracja ukraiЅska: Listy 1950—1982. Warszawa, 2004; Простір свободи: Україна на шпальтах паризької «Культури». К., 2005; Ptasin`skaWо`jcik M. Z dziejо`w «Biblioteki Kultury» 1946—1966. Warszawa, 2006. О.С. Рубльов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛОБОДОВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
