ЛОБОДА Андрій Митрофанович (26(14).06.1871—01.01.1931) — фольклорист, літературознавець, етнограф, педагог, історик театру. Академік ВУАН (нині Національна академія наук України; 1922), чл.-кор. Рос. АН (1924; з 1925 — АН СРСР), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1924). Н. в м. Свенцяни (нині м. Швянчьоніс, Литва) в сім’ї дрібного службовця, уродженця Чернігівської губернії. 1890 закінчив Катериносл. класичну г-зію, 1894 — слов’яно-рос. відня історико-філол. ф-ту Київ. ун-ту (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Учень професорів П.Владимирова, М.Дашкевича, Т.Флоринського. 1895—97 — професорський стипендіат, а потім приват-доцент Київ. ун-ту. 1904 захистив магістерську дис. (присвячена дослідженню рос. билин про сватання). Цього ж року зайняв посаду екстраординарного професора Київ. ун-ту. Став одним з ініціаторів повторного відкриття (1906) і професором Вищих жін. курсів у Києві. Від 1915 був гол. ред. «Университетских известий». Від 1917 (після захисту докторської дис. про шекспіріану в Росії; праця не опубл.) став ординарним професором кафедри рос. мови і літератури, пізніше — зав. кафедри рос. літератури Київ. ун-ту. Від 1921 очолював Етнографічну комісію при ВУАН. 13 лютого 1922 обраний академіком ВУАН по спеціальності етнографія, 1923 — віцепрезидентом ВУАН (займав цю посаду до 1925). Цього ж року очолив секцію літератури Київської н.-д. кафедри мовознавства, став членом Центр. бюро краєзнавства при Рос. АН. 1924 обраний дійсним членом філол. секції НТШ. 1 грудня цього ж року став чл.-кор. Рос. АН. Був засновником і гол. редактором (1925—30) час. «Етнографічний вісник». 1927 нагороджений Великою золотою медаллю Всесоюзного географічного т-ва за значний внесок в укр. народознавство, розвиток краєзнавчого руху.
Опублікував бл. 100 наук. праць, основні з них присвячені дослідженням східнослов’ян., переважно рос., героїчного епосу («Белорусская народная поэзия и русский былинный эпос», 1895, «Русский богатырский эпос», 1896, «Русские былины о сватании», 1902), історії укр. і рос. фольклористики. Серед його доробку — статті про П.Куліша, М.Максимовича, О.Пипіна, В.Антоновича, О.Веселовського. Підготував 2-ге видання книги М.Драгоманова «Нові українські пісні про громадські справи», ініціював створення та редагував покажчик, укладений О.Ю.Андрієвським, «Бібліографія літератури з українського фольклору» (1930, т. 1). Надавав перевагу істор. методові дослідження, критикував настанови міфологічної школи, намагався вивчати пам’ятки в соціально-істор. і культурно-побутовому контексті. За деякими даними, його арештовували на поч. 1920-х рр., за ін. — в листопаді 1928 (поки що, однак, ці відомості документально не підтверджені). П. у м. Київ. Особовий фонд Л. зберігається в Бібліотеці національній України імені В.І. Вернадського. Бібліогр.: Академік Андрій Лобода. Його життєпис і список наукових праць. В кн.: Записки історично-філологічного відділу ВУАН, кн. 4. К., 1923. Літ.: Академік А.М. Лобода (1894—1924): Короткий життєпис й список наукових праць. В кн.: Записки Історично-філологічного відділу ВУАН. К., 1924; Перетц В.Н. А.М. Лобода (некролог). «Известия АН СССР», 1931, № 5; Попов П.М. Академік А.М. Лобода як фольклорист. «Народна творчість та етнографія», 1959, № 2; Музиченько С. Андрій Лобода. Там само, 1971, № 3; Березовський И.П. Лобода А.М. В кн.: Славяноведение в дореволюционной России. М., 1979; Перченок Ф.Ф. К истории Академии наук. В кн.: In memoriam: Исторический сборник памяти Ф.Ф. Перченка, М.—СПб., 1995; Клименко І.В. Лобода Андрій Митрофанович. В кн.: Особові архівні фонди Інституту рукопису: Путівник. К., 2002. В.С. Шандра, Д.В. Грузін.
блений наприкінці 1593, там повідомляється, що Л. здійснив похід на Оргіїв (Молдова). У березні—квітні 1594 він керував загоном козаків під час походу на Акерман (нині м. Білгород-Дністровський). Восени 1594 був одним з командирів козац. війська, яке зайняло Молдову. У лютому—травні 1595 загони Л. і С.Наливайка діяли у складі військ антитурец. «Священної ліги». Восени 1595 — взимку 1596 (див. Наливайка повстання 1594—1596) військо Л. чисельністю 8—10 тис. козаків фактично контролювало всю Київщину та Пд. Білорусь (штаб Л. розташовувався в м. Овруч). У цих діях Л. не вбачав непокору владі, а розцінював їх як такі, що спрямовані на відновлення козаками своїх сил. Згідно з документальними свідченнями він виказував готовність до примирення з урядом. Навесні 1596 брав участь у бойових діях проти польс. карального війська під Білою Церквою. Вів таємні переговори з гетьманом польним коронним С.Жолкевським. Після відступу до Лубен, у таборі над р. Солониця (див. Солоницька оборона 1596) був арештований козаками за підозрою в зраді й невдовзі страчений. Літ.: Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 7. К., 1995; Леп’явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. Чернігів, 1996. С.А. Леп’явко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лобода Андрій Митрофанович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
