Незадоволення Великого князівства Литовського і Великого князівства Московського результатами попередньої війни (див. Литовськомосковська війна 1512—1522) обумовило черговий збройний конфлікт між ними (в історіографії він також називається «Стародубською війною»). Фактично воєн. дії між д-вами після попередньої війни не припинялися. Проте тривалий час центр. уряди були неготові до нового масштабного протистояння й кілька разів підписували перемирні угоди: 25 грудня 1522 — на п’ять років, 25 грудня 1526 — на шість років, 24 березня 1532 — на рік. Водночас від поч. 1530-х рр. вел. кн. моск. Василій III Іванович став зосереджувати війська на Смоленщині і Сіверщині. З Кримським ханатом і Молдавським князівством було укладено наступальний протилитов. (і протипольс.) союз, і крим.
військо вторглося на Київщину й обложило Черкаси. Проте смерть Василія III Івановича на початку грудня 1533 і усобиці при моск. дворі змінили політичну ситуацію. Сподіваючись на ослаблення моск. влади, литов. можновладці 15 лютого 1534 на віленському сеймі вирішили розпочати військ. наступ на Велике князівство Московське. Воєнні дії вели як власні війська воюючих сторін, так і крим. чамбули (чамбул — загін кінноти для набігу). Найбільшими військ. акціями були: напади в серпні і вересні 1534 литов. загонів кн. О.Вишневецького, А.Немировича і О.Дашковича на Смоленщину і Сіверщину; рейд взимку 1534—35 моск. війська на чолі з кн. І.Овчиною-Телепневим-Оболенським у центр. райони ВКЛ, буд-во моск. силами на литов. території фортеці Іван-город-на-Себежі (Себеж; нині місто Псковської обл., РФ) і успішна її оборона від литов. війська А.Немировича 1536; захоплення в липні—серпні 1536 литовцями Гомеля (нині місто в Білорусі), Почепа, Радогощі (нині село; обидва Брянської обл., РФ) і Стародуба, що стало фіналом війни. 25 грудня 1536 в Москві розпочалися мирні переговори, які закінчилися підписанням 18 лютого 1537 5-річного перемир’я (набуло сили 25 березня 1537). За умовами угоди за Великим князівством Моск. залишався Себеж, а до ВКЛ переходив Гомель. Договір було ратифіковано королем польс. і вел. кн. литов. Сигізмундом І Старим 27 червня 1537 в м. Краків. Літ.: Похлебкин В.В. Внешняя политика Руси, России и СССР за 1000 лет в именах, датах, фактах: Справочник. М., 1995; Кром М.М. Стародубская война (1534—1537 гг.). В кн.: Очерки феодальной России, вып. 3. М., 1999; Черкас Б. Україна в політичних відносинах Великого князівства Литовського з Кримським ханатом (1515—1540). К., 2006. Б.В. Черкас.
культ. організація, заснована 1928 в м. Каунас (тодішній держ. центр Литов. Республіки, нині місто в Литві) з ініціативи професорів місц. ун-ту М.Біржішки (був головою т-ва) і В.КревеМіцкявічюса та голови Спілки письменників і журналістів Литви Ю.Пуріцкіса. Активну участь у діяльності т-ва брав письменник, катол. священик Ю.ТумасВайжгантас. Т-во виступало за розвиток культ. зв’язків між литов. і укр. народами, популяризувало укр. історію, к-ру, літературу, організовувало лекції, концерти, вистави, радіопередачі тощо. Провадило щорічні (кожного березня) Шевченківські свята, відзначало дату проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. При т-ві діяли укр. хор і аматорська театральна група, яка здійснила 1932 в Каунасі та Маріямполі (Литва) постановку п’єси «Наталка Полтавка» І.Котляревського. Т-во підтримувало зв’язки з укр. громадами Бельгії, Франції, США, Канади. Видавало литовською мовою бюлетень «Вісті литовсько-українського товариства» (1932—35, № 1—17), де опубліковано низку статей про життя і творчість І.Франка, Т.Шевченка, Лесі Українки, М.Грушевського, Х.Алчевської, Б.Лепкого, М.В.Лисенка, М.К.Садовського; істор. матеріали про Б.Хмельницького, І.Мазепу, А.Шептицького та ін. Припинило діяльність 1940. Н.О. Непорожня.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛИТОВСЬКО-МОСКОВСЬКА ВІЙНА 1534—1537» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
