ЛИТВИНОВА (Литвинова-Бартош) Пелагея (Поліна) Яківна (криптоніми Л-ва, П; 15(03).10. 1833—21(08).09.1904) — етнограф, письменниця, громад. діячка. Н. на х. Теребень (Теребенька Теребені) Глухівського пов. Черніг. губ. в родині дрібного землевласника, якому не вдалося підтвердити право на дворянство, титулярного радника Якова Яковича Бартоша. У деяких матеріалах про Л. місцем її народження називають м. Хмільник, де вона жила з батьками 1833—39. По лінії матері — Єлизавети Федорівни — походила зі знатного старшинського роду Туманських, онука Ф.Туманського. Рано залишилася без матері, а з 1848 — і без батька. Навч. спочатку в пансіоні Г.Серябрякової в містечку при Шостківському казенному пороховому заводі (нині м. Шостка), а потім, 1847—52, — у Єлизаветинському ін-ті для шляхетних дівчат у Москві. 1853 одружилася з 37-річним черніг. поміщиком Петром Олексійовичем Литвиновим, племінником О.М.Марковича. Жила в маєтку чоловіка в с. Богданове (нині у складі с. Полошки Глухівського р-ну Сум. обл.) під Глуховим. Народила 7 синів і 3 дочки. Особисто керувала їх вихованням і освітою. Від серед. 1860-х рр., коли діти підросли, мешкала за місцем їх-
нього навчання в Глухові, Новгороді-Сіверському, Ніжині, Києві й Москві. У Києві познайомилася з багатьма укр. діячами (переважно з кола Старої громади; див. Громади) — родинами Русових, Антоновичів, Лисенків, Старицьких, а також Б.Грінченком, Ф.Вовком та ін. Почала друкувати свої матеріали (однією з перших її публікацій була стаття зі спростуванням помилкових біографічних відомостей про Ф.Туманського в «Санкт-Петербургских ведомостях», 1875). Зацікавилася побутом і к-рою свого народу, стала одним із працівників дитячого притулку для дітей робітників і селян, відкрила приватну школу, сама написала для неї (за методом К.Ушинського) й видала абетку («Азбука для народных школ. Составлена по звуковому методу для наглядного обучения», 1877). На поч. 1880-х рр. близько трьох років знімала для себе і двох синів квартиру в Глухові в будинку батьків майбутнього акад. М.Василенка (за спогадами самого М.Василенка, під її впливом він почав читати поетичні твори М.Некрасова, час. «Отечественные записки» та ін. суспільно-політ. видання). 1886, по смерті батькової сестри, успадкувала хутір у с. Землянка (нині село Глухівського р-ну), мешкала там до кінця своїх днів. Живучи переважно в провінції, вивчала нар. вірування, промисли і заняття (ткацтво, рибальство, кулінарію), збирала усну нар. творчість, писанки, рушники, плахти, візерунки народної вишивки тощо. Співпрацювала з київ. виданнями «Заря» і «Труд». Опублікувала кілька альбомів нар. візерунків та низку дописів, статей і споминів у час. «Киевская старина». Широку відомість набули її дослідження весільних обрядів і звичаїв, опубліковані 1900 у Львові за редакцією Ф.Вовка (на думку фахівців, вони і сьогодні не втратили свого наук. значення). Була обрана дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, чл.-кор. Паризького антропологічного тва. Співпрацювала також з Рос. геогр. т-вом і петерб. «Вольным экономическом обществом» (для останнього, зокрема, досліджувала ведення сільс. госп-ва й готувала відповідні статистично-
екон. описи сіл Богданове і Землянка). Допомагала М.Біляшівському в організації археол. розвідок у с. Богданове. Брала участь у роботі 12-го Археол. з’їзду в Харкові (1902). Передала багато експонатів зі своїх колекцій до петерб. і моск. музеїв. П. в с. Землянка. Похована там само на місц. цвинтарі. Її колекції, незавершені праці, рукописи і листування зберігаються нині у фондах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Рильського НАН України, Інституту археології НАН України (листи до Ф.Вовка) та Національного музею історії України. Праці: Ф.О. Туманский. «СанктПетербургские ведомости», 1875, № 218; Азбука для народных школ. Составлена по звуковому методу для наглядного обучения. К., 1877; Русские народные узоры, вып. 1: Малорусские узоры Черниговской и Полтавской губернии. К., 1877; Южнорусский народный орнамент, вып. 1: Черниговской губернии Глуховский уезд: Узоры, вышиванья, тканья и рисованья. К., 1878 (2-ге вид., 1899); Сборник народных русских узоров для женских рукоделий. К., 1879; Еще о старинных трактах или дорогах в Южной России. «Киевская старина», 1883, т. 5, № 3; Криница — богиня плодородия у северян. Там само, 1884, т. 8, № 4; Как сажали в старину людей старых на лубок. Там само, 1885, т. 12, № 6; Как землянцы потеряли свою вольницу. Там само, 1886, т. 15, № 6; Закрутки і заломи. Там само, 1899, т. 64, № 3; Весільні обряди і звичаї у селі Землянці Глухівського повіту у Чернігівщині. В кн.: Матеріяли до українсько-руської етнольогії, т. 3. Львів, 1900; Южно-русский народный орнамент, вып. 2: Черниговская губерния (уезды: Конотопский, Кролевецкий, Новгород-Северский и Стародубский). Х., 1902; К истории основопрививания в Малороссии. «Киевская старина», 1904, т. 85, № 5, Очерк из жизни старосветских помещиков. Там само, 1904, т. 86, № 7—8; Олійниця у селі Землянці Глуховського повіту на Чернігівщині. В кн.: Матеріяли до українсько-руської етнології, т. 6. Львів, 1905; Малоросiйськi святки. «Наука i суспiльство», 1989, № 12; Русские народные узоры. М., 2006. Літ.: Грушевський М.С. П. Литвинова-Бартош (некролог). «ЗНТШ», 1904, т. 62, кн. 6; Спаська Ї. Пелагея Яківна Литвинова: Нарис її життя та праці за її рукописами та родинними документами. «Етнографічний вісник», 1928, кн. 7; Василенко М.П. П.Я. Литвинова (післямова до статті І.Спаської). Там само; Малинка О. Мої спогади про П.Я. Литвинову. Там
177 ЛИТВИНОВА
П.Я. Литвинова.
178 ЛИТВИНОВИЧ
само; Литвинова-Соловйова В.О. Моя бабуся i етнограф Малинка. «Народна трибуна», 1992, № 24; Терлецький В.В. Литвинова Пелагея Яківна. В кн.: Енциклопедія Сумщини, вип. 3. Суми, 1999; Шудря Є. З життєпису дослідниці українських старожитностей XIX ст. (листування П.Литвинової з Ф.Вовком). «Народна творчість та етнографія», 1999, № 5—6; Зайцева Н.О. Етнограф П.Я. Литвинова. В кн.: Збереження історико-культурних надбань Глухівщини: Матеріали першої науково-практичної конференції (18 квітня 2002 р.). Глухів, 2002; Борисенко В.К. Пелагея Литвинова-Бартош: Доля народознавця. В кн.: Українки в історії. К., 2004; П’ятаченко С.В. До народних джерел Сумщини: Навчальний посібник. Суми, 2004. І.Б. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛИТВИНОВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
