ЛЕПЕШИНСЬКА Ольга Василівна (28(15).09.1916—20.12.2008) — балерина, педагог. Нар. артистка СРСР (1951). Н. в м. Київ у сім’ї інженера шляхів сполучень зі старого дворянського роду. Онука В.Лепешинського (був активним учасником «Народної волі»). З дитинства любила танцювати. 1933 закінчила Моск. хореографічне уч-ще (педагог
О.Чекригін) й стала артисткою балетної трупи Большого театру СРСР. У роки окупації вермахтом зх. регіонів СРСР (див. Друга світова війна) виступала з концертами в діючих частинах Червоної армії (див. Радянська армія). 1959 знімалась у телебалеті «Граф Нулін» (на музику Б.Асаф’єва). Танцювала разом з Г.Улановою та ін. відомими артистами. Не раз гастролювала в Україні. Танцювала в Київ. театрі опери та балету. У різні роки працювала: заст. голови К-ту рад. жінок, заст. голови Правління Центр. будинку працівників мист-в (ЦБПМ). 1962 закінчила кар’єру танцівниці. Партії: Ліза («Марна пересторога» І.Гертеля, 1933), Аврора («Спляча красуня» П.Чайковського, 1936), Кітрі («Дон Кіхот» Л.Мінкуса, 1940), Оксана («Тарас Бульба» В.Соловйова-Сєдого, 1941), Попелюшка («Попелюшка» С.Прокоф’єва, 1945), Жанна («Полум’я Парижа» Б.Асаф’єва, 1947); Мірандоліна («Господиня готелю» В.Вайнонена, 1949); Тао Хоа («Червоний мак» Р.Гліера, 1950) та багато ін. (загалом кілька десятків). Від 1963 — на викладацькій роботі. Як педагог-консультант тривалий час працювала в Італії, Німеччині, Норвегії, Угорщині, Швеції, Єгипті, Мальті та ін. країнах. Від 1991 — голова Рос. хореографічної асоціації, з 1996 — голова (з 2003 — почесний голова) ЦБПМ. Від 1997 — професор Рос. академії театрального мист-ва. Лауреат Держ. премій СРСР (1941, 1946, 1947, 1950). Нагороджена орденом «Знак пошани», двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Леніна, орденом Жовтневої революції та ін. орденами й медалями, у т. ч. закордонними. П. у м. Москва, похована на Введенському кладовищі. Літ.: Гарин Ф. Ольга Лепешинская. В кн.: Молодые мастера искусства. М.—Л., 1938; Ольга Васильевна Лепешинская. М., 1953; Леонидова Е. Энергия радости. «Театр», 1991, № 9; Ольга Лепешинская, знакомая и не очень. «Театральная жизнь», 1992, № 19—20; Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997; Интервью с Ольгой Лепешинской. «Неделя»,
1998, № 4; Сталин называл ее «Стрекозой» (Беседа с О.В. Лепешинской). «Трибуна», 2002, 29 мая; Web: Государственный академический большой театр России (http://www.bolshoi.ru/ru /theatre/people/detail.php?act26=info&id26=844). О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕПЕШИНСЬКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
