ЛЕНКАВСЬКИЙ Степан (псевдоніми — Коваль, Залужний; 06.07.1904—30.10.1977) — ідеолог Організації українських націоналістів, публіцист, учасник визвол. змагань 1940—50-х рр. Н. в с. Угорники (нині село підпорядковане Івано-Франк. міськраді Івано-Франк. обл.) в родині священика. Навч. в Станіславівській г-зії. Від 5-го класу — активний член Орг-ції вищих кляс укр. г-зій. Студент філософії Львівського ун-ту (серед. 20-х рр.). Провідний член та ідеолог Союзу української національної молоді (СУНМ). Співробітник друкованих органів СУНМ «Метеор» та «Смолоскипи», на сторінках яких уперше апробував свої ідеологічні погляди. Поділяв ідеї М.Міхновського та Д.Донцова. 1927 написав працю «Фільософічні підстави “націоналізму” Донцова», у ній критично проаналізував основні тези Д.Донцова та розвинув власне бачення ідеї укр. націоналізму. Учасник 1-го Конгресу ОУН у Відні (1929), на ньому виголосив реферат на тему: «Суверенна Україна та національна революція». Від 1929 був ідеологічним референтом Крайової екзекутиви ОУН на зх. укр. землях. 2 листопада 1931 заарештований і засуджений на процесі «конгресівців» до 4-х років ув’язнення. Відбувши строк покарання, вийшов на волю 1935. Потому став співробітником націоналістичних періодичних видань «Український голос», «Сурма», «Розбудова нації», підпільних часописів «Бюллетень Краєвої екзекутиви ОУН на ЗУЗ», «Юнак», «Вісті». Член літ. об-ня «Листопад». Написав «Декалог» («Десять заповідей українського націоналіста»; 1929), «Маніфест Організації українських націоналістів» (грудень 1940). Тісно спів-
працював з опозиційною групою (до її складу входили І.Мітринга, Б.Левицький, Р.Паладійчук), що виступала за демократизацію програми ОУН. Від вересня 1939 — у Кракові на еміграції. Учасник 2-го Великого збору ОУН(б), очолював на ньому секцію політ. пропаганди і мав доповідь на ідеологічні теми. Від квітня 1941 — заст. голови Проводу ОУН та референт пропаганди. Співавтор ідеологічних уточнень до постанов 2-го Великого збору ОУН(б) (квітень 1941), ідеологічно-пропагандистської частини інструкції «Боротьба й діяльність ОУН під час війни» (травень 1941). Автор гасла «Свобода народам! Свобода людині!», що незабаром стало визначальним у програмних засадах ОУН(б). Один із ініціаторів і співтворців Акта Тридцятого червня 1941. Очолювана ним пропагандивна референтура у липні 1941 діяла під прикриттям Ін-ту націоналістичної освіти, що розташовувався у Львові по вул. Валовій. Заарештований гестапо 29 липня 1941 за спробу перебрати під контроль ОУН(б) військ. друкарню у Львові. Був ув’язнений до концентраційного табору Освенцим. Звільнений разом із С.Бандерою та ін. чільними діячами ОУН 19 грудня 1944. Спочатку жив у Кракові, пізніше — у Мюнхені (ФРН). Член Проводу Закордонних частин ОУН, кер. референтури підсовєтських справ (1953—63). У дискусії щодо розв’язання орг. та ідейно-програмних питань діяльності ОУН за кордоном зайняв позицію С.Бандери, наполягаючи на філософсько-ідеалістичних засадах ідеології ОУН. Голова Проводу Закордонних частин ОУН (1959 —68). Учасник усіх конференцій Закордонних частин ОУН, організатор ідеологічних вишколів членства, автор низки вишкільних лекцій з історії та ідеології укр. націоналізму. Співробітник закордонних націоналістичних видань «Шлях перемоги», «Визвольний шлях», «Визвольна політика», «Сурма», «Вісник», «Українська трибуна», «Український самостійник». П. у м. Мюнхен. Тв.: Український націоналізм. Твори, т. 1—2. Івано-Франківськ, 2002. Літ.: Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920—1939 рр., т. 1. Мюнхен—
Лондон—Нью-Йорк, 1968; Климишин М. Степан Ленкавський (у десяту річницю його смерті). «Визвольний шлях», 1987, кн. 11; Климишин М. Степан Ленкавський. В кн.: Альманах Станиславівської землі: Збірник матеріалів до історії Станиславова і Станиславівщини, т. 2. Нью-Йорк—Париж—Сідней—Торонто, 1985; Некролог на смерть Степана Ленкавського. «Визвольний шлях» (Лондон), 1985, кн. 12; Довідник з історії України, т. 2. К., 1995; Сич О. Степан Ленкавський: життєвий шлях на тлі історії ОУН. Івано-Франківськ, 1999; Його ж. Українська греко-католицька церква в житті Степана Ленкавського. В кн.: Розстріляна і відроджена церква: Матеріали науково-практичної конференції до 55-ї річниці ліквідації УГКЦ радянським режимом. ІваноФранківськ, 2001; Його ж. Внесок Степана Ленкавського у формування та розвиток ідеології ОУН. В кн.: Український визвольний рух, зб. 4. Львів, 2005. О.Й. Стасюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕНКАВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
