ЛЕЖА — військ. постій загонів кварцяного війська Речі Посполитої в межах королівщин чи панських маєтностей, що практикувався в мирний час для матеріального утримання військ. Мешканці села чи міста, де стояв військ. загін, мусили давати воякам житло для квартирування та продукти (див. Стація). До Л. вдавалися також реєстрові козаки, які верталися із військ. походів. Своє право на Л. вони обґрунтовували тим, що були на службі у польс. короля.
юрид. освіту в Парижі. Зацікавившися слов’янознавством, захистив у Сорбонні докторську дис. на тему: «Кирило і Мефодій», викладав в Ін-ті живих сх. мов (Париж). 1872 був у наук. відрядженні в Росії та Україні. У Києві встановив зв’язки з вченими-гуманітаріями Київ. ун-ту, вивчав церковноістор. старожитності, опублікувавши за результатами подорожі звіт у паризькому ж. «Revue de France» (1873, № 2); переклад — у газ. «Киевлянин» (1873, №№ 32, 33) під назвою «Через Росію, Київ, його монастирі і печери». Вдруге приїжджав до Києва 1874, а 1884 — до Одеси як доповідач на археол. з’їздах. У працях «Сава, Дунай і Балкани» (Париж, 1884), «Слов’янський світ в ХIХ столітті», що є виданням вступної лекції до навч. курсу в Колеж де Франс (Париж, 1885), та ін. творах виступав на підтримку нац. розвитку і політ. незалежності слов’ян. народів у союзі з Румунією.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕЖА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
