ЛЕГАЛЬНІСТЬ, ЛЕГАЛІЗАЦІЯ, ЛЕГІТИМАЦІЯ (як юридичниі терміни). В юрид. сенсі словом «легальність» (від лат. legalis — законний) означають: 1) відповідність чинним законам (дозволеність законом, узаконення); 2) визнання певного суб’єкта, сусп. відношення, процедури, дії такими, що існуюють або вчинені на законних підставах; 3) оформлений у передбаченому законом порядку статус суб’єктів права. Словом «легалізація» (франц. legalisation — узаконення) означають: 1) дозвіл діяльності будьякої орг-ції; 2) надання юрид. сили певному акту, дії; 3) визнання тих чи ін. осіб суб’єктами правовідносин; 4) офіц. визнання факту утворення юрид. особи; 5) підтвердження дійсності підписів на документах; 6) підтвердження правомочності документів у міжнар. спілкуванні (консульська легалізація; здійснюється у формі встановлення і засвідчення дійсності підпису на документах та відповідності їх законам й інтересам д-ви перебування консула). Згідно з 5-ю статтею Гаазької конвенції 1961, чинність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, і, у належному випадку, чинність печатки та штампу, якими скріплено документ, засвідчує апостиль (спец. штамп, який відповідно до згаданої конвенції ставиться на офіц. доку-
ментах держав-учасниць конвенції з метою звільнення документів від необхідності дипломатичної або консульської легалізації). Апостилізація (від. англ. apostil — спец. штамп, що засвідчує дійсність підписів, статусу осіб, печаток) є вищим ступенем засвідчення документів, що визнаються в країнах, які підписали конвенцію. Чинність апостиля можна перевірити в МЗС країни-члена конвенції; 7) «відмивання» грошей або ін. майна, набутого незаконним шляхом. Слово «легітимація» (лат. legitimus — законний, правомірний) вживається для означення: 1) надання певному політ., соціальному, адм. чи екон. явищу правового, законного статусу; 2) процедури визнання або підтвердження прав політ. влади на прийняття політ. рішень і здійснення політ. вчинків і дій, застосування примусу; 3) узаконення нового політичного режиму; 4) підтвердження правових підстав, законності держ. влади, державних та соціальних інститутів; 5) узаконення, визнання або підтвердження прав і повноважень фізичних і юрид. осіб або їхніх дій відповідними документами; 6) процедури визнання певного суб’єкта чи факту, ідентифікації особи. Літ.: Бориславський В.Л. Легалізація. В кн.: Юридична енциклопедія, т. 3. К., 2001; Тимошенко В.І. Легітимація. Там само. І.В. Музика.
І. Франко (сидить у центрі) серед Українських січових стрільців. Львів, 1916.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕГАЛЬНІСТЬ, ЛЕГАЛІЗАЦІЯ, ЛЕГІТИМАЦІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
