ЛЕВЧУК Тимофій Васильович (19(06).01.1912—14.12.1998) — кінорежисер, педагог. Професор (1970). Нар. арт. СРСР (1972). Н. в с. Бистріївка (нині село Ружинського р-ну Житомир. обл.). 1934 закінчив Київ. кіноін-т і з цього ж року почав працювати на Київ. кіностудії худож. фільмів (нині Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка). 1941—45 — учасник Великої вітчизняної війни Радянського Союзу. По війні вернувся на Київ. кіностудію худож. фільмів. Дебютував науково-популярною стрічкою «Зоря над Карпатами» (1949). Зняв документальні фільми «Київ» (1950), «М.В. Гоголь» (1951) та ін. Екранізував п’єси О.Корнійчука «В степах України» (1952), «Калиновий гай» (1953). Поставив фільми: «Полум’я гніву» (1955), «Іван Франко» (1956), «Киянка» (1—2 серії, 1958—59), «Нащадки» (3 серії, 1960), «Два роки над прірвою» (1967), «Помилка Оноре де Бальзака» (1969), «Родина Коцюбинських» (1971), «Довга дорога і короткий день» (1972), «Дума про Ковпака» (3 серії, 1974—78; Золота медаль ім. О.Довженка, 1979), «Від Бугу до Вісли» (1980); «Ми звинувачуємо» (1985), «І в звуках пам’ять відгукнеться» (1986), «Війна» (1989—90, 6 серій, у співавт. з Г.Коханом). Створив перший укр. широкоформатний фільм «Закон Антарктиди» (1963). Від 1960 викладав у Київ. театральному ін-ті ім. Карпенка-Карого. 1963—87 — 1-й секретар правління Спілки кінематографістів України, від 1965 — секретар правління Спілки кінематографістів СРСР. Депутат ВР УРСР 6—10-го скликань. Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1971; за кінострічку «Родина Коцюбинських»). Нагороджений 2-ма орденами Леніна, ін. орденами та медалями. П. у м. Київ.
Тв.: С любовью к зрителю. М., 1974; Кинорежиссура. К., 1980 (у співавт.); Люди и фильмы: Записки кинорежиссера. К., 1984; «Тому, що люблю»: Спогади кінорежисера. К., 1987. Літ.: Про Тимофія Левчука: Збірник статей, нарисів, інтерв’ю. К., 1982; Жукова А., Журов Г. Кинематографическая жизнь столицы советской Украины. К., 1983; Кино: Энциклопедический словарь. М., 1986; Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. Г.С. Брега.
будуть змагатися з найосвіченішими народами Європи». Характеризуючи духовність укр. селян, він наголошував на їхній набожності, любові до Батьківщини, войовничості, чистоті звичаїв, розвинутості в них почуття власності й пов’язану з цим відсутність у селах крадіжок. Тв.: Письма из Малороссии. Х., 1816; Историческое и статистическое обозрение уральских казаков. СПб., 1823; Описание киргиз-казачьих или киргиз-кайсацких орд и степей. СПб., 1832 (франц. пер. — Париж, 1840); Прогулки русского в Помпеи. СПб., 1843; Достопамятные минуты моей жизни. «Русский архив», 1885, т. 8. Літ.: Січинський В. Чужинці про Україну. Львів, 1991; Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин. К., 1993. П.В. Голобуцький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕВЧУК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
