ЛЕВИЦЬКИЙ-НІС Григорій Кирилович (бл. 1697—19(08).05.1769) — гравер, представник бароко, з його творчістю пов’язані найвищі здобутки укр. естампа 18 ст. Батько Д.Левицького. Н. в с. Маячка (нині село Новосанжарського р-ну Полтав. обл.) в сім’ї священика. Походив зі старовинного козац. роду Носів. Перші мистецькі навички отримав у рідному селі, 1709 надовго залишив свою малу батьківщину. Навч., імовірно, у Київ. академії (див. Києво-Могилянська академія), удосконалював майстерність гравера у Вроцлаві (нині місто в Польщі). Серед його творів вроцлавського періоду (більшість з них загинула під час Другої світової війни) — книжкові гравюри, зображення архіт. пам’яток Силезії (істор. слов’ян. область у верхній і середній течії р. Одер), портрети істор. діячів, місц. жителів (портрет Адама Квазіуса, 1729). Від поч. 1730-х рр. його діяльність була пов’язана з Київ. академією та КиєвоПечерською друкарнею. Бл. 1741 став священиком церкви в рідному селі, але продовжував жити і працювати в Києві. Із 40 відомих мідьоритів, створених ним в Україні, — 17 станкових, решта — книжкові ілюстрації. У своїй творчості намагався переосмислити традиційні сюжети. Панегіричні гравюри, вико-
Левицький-Ніс Г.К. Апостол Петро. Гравюра до книги «Діяння апостолів». Друкарня Києво-Печерської лаври. 1738.
нані ним на честь лаврських архімандритів Романа (Копи; не пізніше 1736) та Іларіона (Негребецького; 1738) і митрополита Київського Рафаїла (Заборовського), позначені декоративною пишністю, монументальністю, героїзацією образів й оцінюються нині як вищі досягнення в галузі цього жанру. 1737 оздобив гравюрами кишенькові лаврські вид. «Євангеліє» й «Діяння та послання святих апостолів». Виконав цикл гравюр до книги префекта Київ.
92 ЛЕВКЕ
академії Мануїла (Козачинського) «Філософія Арістотелева» на честь О.Г.Розумовського (1745, Львів), великі аркушеві гравюри до «Апостола» (1752, 1757). Сприяв жанровому збагаченню укр. гравюри — розвитку портрета, побутового, істор. та пейзажного жанрів. Займався літ. діяльністю, написав, зокрема, передмову до видання «Євангелія» 1737. Виготовив першу (з відомих нині в Україні) театральну афішу. П. у с. Маячка. Літ.: Ровинский Д.А. Подробный словарь русских граверов ХVI—XIХ вв. СПб., 1895; Ладыженко К. [Широцкий К.В.] Жизнь и деятельность Григория Кирилловича Левицкого. «Искусство в Южной России», 1914, № 5—6; Модзалевський В. До біографії українського штихаря Григорія Левицького. В кн.: Збірник секції мистецтв Українського наукового товариства, вип. 1. К., 1921; Попов П.М. Матеріали до словника українських граверів. К., 1926; Його ж. Матеріали до словника українських граверів: Додаток 1. К., 1927; Січинський В. Григорій Левицький. Львів, 1937; Турченко Ю.Я. Український естамп. К., 1964; Історія українського мистецтва, т. 3. К., 1968; Фоменко В.М. Каталог ілюстрацій Г.К. Левицького (близько 1697 — 1769) до українських видань (До 200-річчя з дня смерті). В кн.: Українське мистецтвознавство, вип. 3. К., 1969; Його ж. Григорій Левицький і українська гравюра. К., 1976; Білецький П.О. Українське мистецтво другої половини ХVII—ХVIII століть. К., 1981; Степовик Д.В. Українська графіка ХVI—ХVIII століть. Еволюція образної системи. К., 1982; Логвин Г.Н. З глибин: Гравюри українських стародруків XVI—XVIII ст. К., 1990. Н.Г. Ковпаненко.
перебувало під протекторатом Ольвії. Занепало в 1-й пол. 1 ст., але існувало до 3—4 ст., з 2—3 ст. було під протекторатом м. Томи (нині м. Констанца, Румунія). Острів досліджувався Н.Критським (1-ша пол. 19 ст.), Г.Келером (плани залишків; 1-ша пол. 19 ст.), М.Мурзакевичем (1841), Н.Пятишевою (1964), С.Булатович (1968), С.Охотніковим та А.Островєрховим (від 1988). Тут знайдено чимало присвят, теракот, монет, якорів. Ні самі будівлі, ні їхні рештки до нашого часу не збереглися. Літ.: Толстой И. Остров Белый и Таврика на Евксинском Понте. Пг., 1918; Островерхов А., Охотников С. Святилище Ахилла на острове Левке (Змеином). К., 1993. Н.О. Лейпунська.
царства. Служив жерцем Аполлона Лікаря. Відзначився енергійною діяльністю, спрямованою на подолання фінансової кризи. Випустив царську серію монет (уперше в Боспорському царстві) з власним іменем і титулом «басилевс» (див. Басилей) та воєн. символікою, що вказувала на його перемоги. Літ.: Давня історія України, т. 2, ч. 3. К., 1998; Анохин В.А. История Боспора Киммерийского. К., 1999. А.С. Русяєва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕВИЦЬКИЙ-НІС» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
