ЛЕВИЦЬКИЙ Дмитро Павлович (30.10.1877—31.10.1942) — правник, громад. і політ. діяч, дипломат Західноукраїнської Народної Республіки. Д-р права (1910). Н. в с. Добрачин (нині с. Добрячин Сокальського р-ну Львів. обл.). Навч. у Львів. та Віденському унтах. Працював адвокатом у містах Рава-Руська (від 1912) і Бережани (від 1914). Влітку 1914
мобілізований до австрійс. армії. В одному з боїв на Галицькому фронті (див. Перша світова війна) потрапив у рос. полон, перебував у таборі в м. Ташкент (нині столиця Узбекистану). Влітку 1917 (після Лютневої революції 1917) звільнився і прибув у Київ, де взяв участь у створенні Галицько-Буковинського к-ту допомоги жертвам війни й очолив його. У період Української Держави гетьмана П.Скоропадського працював секретарем Українського національного союзу. За дорученням уряду ЗУНР 24 листопада 1918 разом із Л.Цегельським очолював дипломатичну місію на Великій Україні. 1 грудня у м. Фастів підписав з Директорією Української Народної Республіки Передвступний договір. У січні 1919 призначений послом УНР у Данії і виїхав у м. Копенгаген. Перебував на цій посаді до початку 1920. В еміграції керував (1921—22) орг-цією «Молода Україна». Повернувся до Львова 1923, працював адвокатом й одночасно очолював редакцію газ. «Діло». Співзасн. Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО) в липні 1925, обраний його першим головою (займав цю посаду до 1935). Під час пацифікації у вересні 1930 ув’язнений польс. властями, звільнений у липні 1931. Від 1935 — заст. голови УНДО, голова редколегії «Діла». 1928—35 — посол (депутат) сейму Польщі, керівник у ньому Української парламентської репрезентації. Після входження до Західної України військ Червоної армії (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі, а також Радянсько-польська війна 1939) заарештований 28 вересня 1939 у м. Львів органами НКВС СРСР і невдовзі засуджений. Згідно з офіц. даними, влітку 1942 звільнений за амністією з ув’язнення в таборі і відправлений на заслання. П. у м. Бухара (нині місто в Узбекистані). Літ.: Ювілейний альманах Союзу українських адвокатів у Львові. Львів, 1934; Сохоцький І. Будівничі новітньої української державності в Галичині. В кн.: Історичні постаті Галичини ХIX—ХХ ст. Нью-Йорк—Париж— Сідней—Торонто, 1961; Гуцал П. Українські правники Тернопільського краю. Тернопіль, 2008. П.З. Гуцал.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Левицький Дмитро Павлович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
