ЛЕВИТСЬКИЙ Микола Григорович (26.07(07.08)1883—05.09. 1939) — громад. та політ. діяч, дипломат, правник. Н. в с. Хрінівка (нині село Іллінецького р-ну Він. обл.). Закінчив юрид. ф-т Київ. ун-ту (1909) і Вищу політ. школу у Берліні (1924, Німеччина). 1906 вступив до УСДРП, брав участь у революц. роботі серед селянства, працював у профспілках м. Києва. З 1908 служив помічником присяжного повіреного Київ. суд. палати. 1914—17 — поручик рос. армії, учасник воєн. дій Першої світової війни. У квітні 1917 як представник укр. громади Кубані на Всеукраїнському національному конгресі був обраний до складу Української Центральної Ради. Був головою агітаційно-просвітнього відділу УЦР, членом комісій з розробки статуту автономії України та законодавчих внесень (останню очолював протягом червня 1917 — січня 1918). У травні 1917 Л. — делегат Першого Українського військового з’їзду. У червні того ж року був кооптований до складу обраного з’їздом Укр. ген. військ. к-ту (див. Генеральний військовий комітет), завідував його юрисконсульським відділом. У січні—лютому 1918 брав участь у переговорах про мир із представниками країн Четверного союзу в м. Брест-Литовський (нині м. Брест, Білорусь). Разом з ін. делегатами Української Народної Республіки (О.Севрюком і М.Любинським) він 9 лютого 1918 поставив свій підпис під Брестським мирним договором УНР з державами Четверного союзу. Договором передбачалося, зокрема, налагодження дипломатичних і консульських відносин між сторонами. В березні 1918 Л. був призначений першим дипломатичним представником УНР у Туреччині. Відбуваючи до Стамбула, він отримав від УЦР осо-
бливе завдання — залагодити можливі непорозуміння між Україною та Туреччиною за право володіти Кримом, який розглядався урядом УНР як складова частина укр. д-ви, «в котрій, — писав Л., — мусульманському населенню повинні бути забезпечені всі його національні права». Між тим, таких непорозумінь не виникло. Л. активно приступив до організації посольства, встановлення поштово-телеграфних, екон., торг. зв’язків між Туреччиною і УНР. Проте через місяць нова влада — гетьмана П.Скоропадського — відкликала Л. з цієї посади. У травні 1918 Л. за дорученням Законодавчої Ради проголошеної на той час самостійної Кубанської Народної Республіки очолив її делегацію, яка на початку червня провела переговори з гетьманом Скоропадським про приєднання Кубані до України. Того ж місяця Л. було призначено заст. директора департаменту зовн. зносин МЗС Української Держави, членом делегації Укр. Д-ви на переговорах із представниками РСФРР в Києві. У період правління Директорії УНР Л. працював у складі дипломатичної місії УНР в Парижі (Франція), був учасником Паризької мирної конференції 1919—1920, згодом — заст. дипломатичного представника УНР у Швейцарії (до листопада 1920). Емігрував до Німеччини, де займався наук. роботою у галузях економіки і права. Поступово схилився до визнання рад. влади в Україні, у червні 1921 вийшов зі складу Закордонної групи Української соціал-демократичної робітничої партії. У січні 1925 з дозволу уряду УСРР повернувся в Україну, працював у Харкові на
83 ЛЕВИТСЬКИЙ
М.Г. Левитський (перший ліворуч) разом з іншими членами делегації УНР О. Севрюком і М. Любинським підписує Брестський мирний договір УНР з державами Четверного союзу. Брест-Литовський, 9 лютого 1918.
84 ЛЕВИЦЬКА
різних посадах у торгово-пром. закладах і Держплані УСРР. У березні 1931 був заарештований, а в лютому 1932 засуджений у сфабрикованій Українського національного центру справі 1930— 1932 і засланий до таборів Красноярського краю (нині територія РФ). За наступним вироком військ. трибуналу (9 червня 1939) Л. був страчений. Реабілітований у березні 1989. Літ.: Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998; Стрельський Г.В. Українські дипломати доби національно-державного відродження (1917—1920 рр.). К., 2000; Вєдєнєєв Д.В. Левицький (Левитський, Лівицький) Микола Григорович. В кн.: Юридична енциклопедія, т. 3. К., 2001. Г.В. Стрельський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Левитський Микола Григорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
