ЛАНЦУТ — табір поблизу м. Жешув (Польща), в ньому 1918—21 перебували полонені, інтерновані військові зі складу Української
Галицької армії та Армії Української Народної Республіки, а також інтерновані цивільні зі Східної Галичини. 1918 тут розміщувалися також полонені українці з рос. армії (бл. 10 тис.), а також вояки сформованої і відправленої в Україну Сірої дивізії. Восени 1919 в табір були скеровані бл. 900 інтернованих вояків-галичан з Корпусу січових стрільців полк. Є.Коновальця. Від кінця 1919 з інтернованих укр. військовиків почали формувати частини Армії УНР, зокрема 6-ту Січову д-зію полк. М.Безручка, для участі в поході на Київ навесні 1920 (див. також Польсько-радянська війна 1920). Умови мешкання в таборі полонених та інтернованих українців були важкими: у лютому 1920 з 3320 старшин і козаків половина були хворими або виснаженими від голоду, 425 осіб померли (їхні тіла поховали на меморіальному військ. цвинтарі; 1974 зруйнований польс. владою). Весною 1920 в таборі засновано Збірну станицю для вербування і вишколу вояків для Армії УНР, у ній пройшли підготовку бл. 10 тис. бійців і командирів. Після підписання Ризького мирного договору між РСФРР і УНР та Польщею в таборі були розміщені: інтерновані частини 5-ї Херсон. дивізії полк. А.Долуда, запасні армійські частини генерал-хорунжого Н.Никоніва, Спільна юнацька (старшинська) школа (400 курсантів) генералхорунжого М.Шаповала, Окре-
мий кордонний корпус генералхорунжого О.Пилькевича, а також загал цивільних осіб. Незважаючи на табірні обмежені свободи й незадовільні побутові умови, у таборі було організовано культурно-освіт. життя. Тут діяли: Укр. нар. ун-т (бл. 600 слухачів) на чолі з професорами І.Огієнком, І.Свенціцьким, О.Колессою, В.Щуратом, генералами С.Дядюшою, І.Мартинюком та ін., гімназія, б-ка, літературно-мистецькі об’єднання. Тут був створений (згодом став всесвітньо відомим) хор сотника Д.Котка. Зусиллями письменників М.Вороного, Є.Маланюка, В.Біднова та ін. організовано видання таборових часописів «Наша зоря», «Промінь», «Будяк». 1921 військ. частини Армії УНР були передислоковані в табір Стшалково. Літ.: Нагірний С. Українська еміграція. Прага, 1942; Karpus Z. Yency i internowahi rosijsci i ukrainsci w Polzce w latach 1918—1924. Torun`, 1991; Колянчук О. Українська військова еміграція у Польщі 1920—1939. Львів, 2000; Його ж. Увічнення нескорених. Львів, 2003. К.Є. Науменко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛАНЦУТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
